Весна! Накрила рідний край!
Нарешті посміхнулась!
І зацвіте неначе рай,
моя вродлива Умань.
І старовинне місто знов,
обарвленням звучання,
запалює в тобі любов,
мотивами убрання!
Торкнулась струнами душі,
не міг бодай подумать!
Серед земної метушні
в твоєму серці Умань!
Вона і давня, і нова .
Буває божевільна!
Але завжди для всіх жива,
коханням безроздільна!
Є особистості-душа,
прикраса - берегиня,
своєю славою зійшла
Софіївка-богиня!
Яка історію свою,
веде з часів Потоцьких
оздобою казковою,
де почуття глибоке...
Вона якщо, ще відшукать,
козацької в нас слави!
Історією поблукать,
промовистої правди.
Також багата на сліди,
єврейського сплетіння,
і має безліч, як сади -
хасидського коріння.
Моя співуча і дзвінка!
"Перлиною кохання",
для уманчан повік близька,
в сердечному вінчанні!
