|
На листок вишні присіла фея. Вона була мала і тоненька з великими гарними очима і прозорими крильцями за спиною. Фея була чарівна, але бачити себе вона могла тільки у краплинах роси, або в озерцях після дощу. Фея працювала на вишнях і запилювала рясно укриті квітами дерева. За це отримувала платню на додачу до квіткового пилку і ранкової роси, якими живилася. Вона починала свою роботу на світанку і закінчувала її увечері, коли сонце прозирало променями крізь гілки і нагадувало, що пора іти на спочинок: сонцю і феям.
Фея була юною і недосвідченою, та вчилася у школі фей. Там викладали усе, що може знадобитися у майбутньому для кожного виду роботи. У тій школі вчилося багато фей: хлопців і дівчат. Іноді вони збиралися на вечірки і тоді довго лунала музика, сміх і тривали танці.
Одного разу до школи фей прилетів жук. Він мав проводити навчання. Зграйка фей оточила жука після заняття. Досвідченим поглядом вичислив, що вона цікавилась темою і була старанною ученицею у школі фей.
-Чи виконаєте одне прохання? – звернувся жук до феї.
-Чому ні? У чому воно полягає?
-Потрібно оформити розповідь, – відповів жук.
Фея була старанною ученицею. Іноді вона робила помилки, та швидко їх виправляла і набиралася досвіду. Фея сподобалась жуку і він вирішив запросити її до товариства таких, як і сам. Жуки, в цілому, прихильно сприйняли приліт незнайомки. Вона почувалася трохи ніяково на їхній вечірці. Задоволений жук провів її до хатини серед вишневого листя. Він здавався люб’язним і чарівним, адже був досвідченим жуком і умів подобатись.
Настав ранок. Чарівність вечорової дивини зникла. А коли жук прилетів до свого звичайного товариства, то почув зовсім інші враження по фею. Особливо старався один молодий жук: “Вона легковажна і нерозумна, любить гроші, увагу, не працює достатньо і зовсім негарна: у неї немає нічого із того, що є у нас, членистоногих жуків, немає нічого і жодного.” Фея вже не здавалася жуку такою чарівною. А й, справді, вона ж тільки фея і не рівня самодостатнім жукам. Жук слухав, бо був не проти почути те, що повністю відповідало його уявленням про фей. Багато недоліків можна знайти, або придумати, якщо цього хочеш.
Радісна фея прокинулась. Згадуючи про вечір, вона цілий день працювала, щоб знову швидше настав вечір, в якому буде він – жук. Але жук не прилетів. Не прилетів він і наступного дня. Коли фея спробувала сама з’ясувати, то почула увесь список своїх недоліків, про які вона не знала, включно з виглядом. Фея була приголомшена. Невже це той самий жук, який здавався їй таким милим і люб’язним, куди поділася його привітність? Невже вона і справді така?
Повільно полетіла фея у свій будиночок. Світ навколо раптом втратив кольори і перестав звучати. Униз падала роса, а вона заховалася подалі у листя, щоб її ніхто не бачив. І тоді вона згадала про фею-наставницю. У фей вони бувають майже завжди. До неї можна прилетіти і запитати поради.
Збиралася гроза. Вітер хитав вишневі дерева, із них сипався цвіт і укривав білим покривалом землю. Але фея не зважала. Вона мусила дізнатися правду. Зазвичай феї сидять під час грози у своїх хатках. Та вона не зважала на вітер і полетіла дуже швидко. Тим часом почався дощ. Проскакуючи поміж холодними краплинами, фея прилетіла до наставниці.
-Це хто летить сюди у таку погоду? – здивувалася вона. А ще більше здивувалася, коли побачила мокру і сумну фею.
-Що сталося? – запитала вона у неї.
Але та мовчала. Зрозумівши, що щось негаразд, вона закутала її у плед і посадила ближче до вогника, що слугував домашнім вогнищем, і дала в руки кружку із гарячим трав’яним чаєм. Зігрівшись, фея почала розповідати. Фея-наставниця уважно слухала, хоч їй було важко стримуватись. А тоді вона причесала фею, сказала: “Ходімо” – і повела її до дзеркала. Це було невелике дзеркало у дерев’яній оправі. Особливістю дзеркала було те, що воно мало два відображення: зовнішнє і внутрішнє. Іноді зображення були зовсім різними, але часто вони співпадали. Фея у дитинстві любила прилітати і крутитися перед дзеркалом, приміряючи нові спіднички і кофтинки із квіткових пелюсток.
“Дивись” – сказала фея-наставниця. Юна фея подивилася у дзеркало. У ньому була тоненька юна красуня із білим обличчям і великими очима. Кольорова спідничка із пелюсток висохла і задерикувато піднімала край, показуючи стрункі ніжки. Фея розгорнула дзеркало. Зовнішнє і внутрішнє зображення співпали майже ідеально, відрізняючись тільки відтінками. Раптом усе, що сталося, здалося феї зовсім далеким. Зображення у дзеркалі сказало більше, ніж чужі слова, сказані із неприязню, заздрістю і ревністю.
-Саме так – сказала фея-наставниця і усміхнулася. Юна фея повеселішала.
-До речі, сьогодні увечері твої колєжанки запланували велику вечірку у сусідньому саду для фей: дівчат і хлопців. А ось у мене є нове вбрання для тебе і босоніжки…
Юна фея приміряла на себе нову одежу. Відображення у дзеркалі стало ще гарнішим і фея повеселішала. Гроза тим часом закінчилась. Визирнуло сонце і сад засвітився дощовими краплям у вечірньому сонці. “Щасти!” – заусміхалася фея-наставниця, проводжаючи юну фею поглядом, коли та відлітала у напрямку сусіднього саду…
Світ і люди можуть бути не такими, якими видаються. При наявності бажання можна знайти багато справжніх і уявних недоліків навіть у фей. Неправильно підштовхувати до змін, намагаючись створити комплекси. Це видає їх наявність у маніпулятора. Іноді такі спроби бувають настільки інтенсивними, що перекреслюють можливість подальших змін і стосунків.
Не варто намагатися дивитися на когось із зверхньої висоти власної дзвіниці. Навіть недосвідчені можуть розібратися у ситуації, задавши просте запитання: кому і чому вигідно?
Буває, що незадоволення має зовсім іншу причину, не ту, яку називають. І як би не змінювалися для вигаданих, все одно виправленнями не будуть задоволені, бо неможливо змінити справжню. А якщо уважно подивишся на світ навколо себе, то і не захочеш змін, яких вимагають.
Чиїсь думки про тебе можуть змінюватись, незалежно від дій, або вчинків. Від тебе можуть вимагати змін, зручних для когось. Але чи потрібні такі зміни тобі і чи стане краще, якщо будеш згідна із ними? А може змінюватись слід тоді, якщо цього захочеш саме ти, а не хтось для тебе, а, насправді, для себе? І виявиться, що змінювати слід власні враження про себе, а не себе. А ще не зайвим буде подивитися у дзеркало. Кожному.
25.04.2018.
Картина із інтернету.
ID:
789036
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.04.2018 23:03:47
© дата внесення змiн: 15.09.2022 21:35:01
автор: Светлана Борщ
Вкажіть причину вашої скарги
|
