Просякло все байдужістю й журбою
у місті каменю, бетону і свинцю.
Там все давно покрилося нудьгою,
енергія ядра де йшла до бою
із тоннами води і вуглецю.
Стоїть з восьмидесятих місто-пустка
мов пам’ятник недбалості людській,
яка десятки й сотні тисяч мрій
у радіації перетворила згустки
та кладовище віри і надій.
А все-таки – трагедія чом сталась
і хибним став який насправді крок?!.
Тож як би там „все в нормі“ не здавалось,
пильнуймо, щоб біда знов не підкралась
і не спустила атомний курок!
01.06.2018
Трагедія, але фантомна. 
