Мої портрети поетів сайту КЛУБ ПОЕЗІЇ - продовження
Почнемо із Ольги Калини. Є у неї вірш "Чом же, вітре, ти буяниш...".
Він набуянив багато відгуків. Я ж висловився так: "У нашім краї вірші писати, що з гори котитися..." Вона запитала "... А чому Ви так говорите?"
По-перше, я нічого не говорив, нікому. Я написав комента, малого. А вітер то однозначно - слово, хоч і не кероване.
Мені вбачається пані Ольга такою поеткою, з сумом причистим в очах та наголосами на дієсловах, від журного весни цвітіння до наступного... Сумує і сумує. Про що свідчать і її останні вірші про абрикоси, листи, події в країні. Пані Ольго, не слід завжди жити уподобаннями назв своїх творів.
Життя гомонить, воно не вщухає...
(далі буде)
