Зранку шум чомусь в лікарні. Всі якісь похмурі.
Ходять, бігають, нервують. Як сусідські кури.
Певно, десь начальство близько. Кожен рве і гонить.
Шепчуть ніби щось секретне. Наче ті шпійони.
Думав люд, що перевірка. Інша ж тут причина.
Кажуть, щойно від хірурга втік якийсь мужчина.
Може, буйний чи дізнався лікування ціну?
Бачив хтось, як хлопця везли у операційну.
Тільки різати збирались, - щось ся стало з хлопом.
Той зірвався, наче дупу вшкварили окропом.
Вирвавсь бідний майже голий. Втрьох його схопили.
- Ні! – кричав. – Під ніж не піду! Брикався щосили.
Лікар білий. Сестри в шоці. Хлопа майже трусить.
Всі питать: якась причина точно бути мусить?
Він у крик: - Та все тут просто. Нате вам причину.
В сні страшнім не хочу бачить нашу медицину.
- Чув, казали – не хвилюйтесь. Будьте спокійніше.
Грижу, звісно і апендикс різать найпростіше.
- Так і є. То чиста правда. Вам сказали вірно.
Що за муха вас вкусила. Певно, нерви, звісно?
- Річ у тім, що не мені це «ляпнули» під руку.
Це сказали молодому лікарю-хірургу!
