О це життя в тріумфу вітах –
журлива осінь все про нас...
Муз – швидконогий, в путь, Пегас
через листопади в сни квітня.
Цей злотий кучер осінь-блюз
під ноги кинула завзято,
щоб мідно срібне диво-свято
серцевий прочинило шлюз...
Пофарбувала все навхрест,
покликала в цю частку світу,
забравши нишком рештки літа –
мольфара водить пензель-перст!
Ці фарби! Просто я не можу.
Вони мов в радості німій,
розкрити суть їх – марність мрій
на березі життя, о Боже...
Нам осінь жертвує всі речі,
все в часі пройде й відгорить...
Їй подаруємо в цю мить
цей вогненно сердешний вечір...
19.09.2019 р.
