Зійшлись українці на віче –
Із болем незгоєних ран:
Загроза свободі нас кличе…
Почуйте: говорить Майдан!
Поранені, січені шквалом,
Осколками рвані гранат –
Своєї землі на поталу
Не лишим! Ні кроку назад!
Загарбницька путінська зграя
Терзає зотлілий Донбас…
Диктують зеленський- штайнмаєр
Нам капітуляції час,
Що армії слід відступати
Й покинути землю свою, -
Та зранені й й вбиті солдати
Постануть на самім краю.
Ні – путіну! Ні – терористам!
Ні – їхньому статусу тут!
Ні – каїна вбивцям-рашистам!
Вкраїни сини не здадуть!
Не здаймо, вкраїнці, не здаймо!
Донбас – українська земля!
І зброю свою – не впускаймо !
Триває за волю борня…
Без ритму вірш - не вірш. Слово гарне, коли гарно сказане. Так як баба коли гарно намазана. Кому ж знати як не вам, Світлано?.. Тим більше, у великих справах належить говорити вагомо.
Каїн тут один - пу.ло. Каїн - братовбивця, як відомо. І пу..н загнав ножа в спину українцям, як Каїн - брату Авелю . А насіння каїна - загарбники, сепари-бандити. Та за все воздасться