Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863477
У небеса злетіла Еос
і промовляла: “Ціп-ціп-ціп,”
розсипала чарівне просо,
від лиха долі захистить.
Для краю з долею складною,
що пряла Мойра із вузлом,
вона зоветься – Україна,
хоче Зевес приїхать той.
Не наш Зевес, а той, далекий,
метав він блискавки із неба,
наче пливе він на човні,
човен хитав туди-сюди.
Тепер відсторонитись від Аїда
йому слід, бо йшли слідом,
і вичисляли всі зв’язки:
коли і де, і як, коли.
Імпічментом йому грозили,
та до кінця довести не зуміли,
батьки, які країну заснували,
за 200 років все не врахували.
Війни нової вариться казан,
воює із Аїдом східний пан,
хто каже пан, а хтось – султан,
він Україну славив сам.
За одне це є похвала,
Аїда сили битва забрала,
хто з ворогом ворогував,
то той союзником ставав.
А що ж тепер отой Зевес?
Відповідальності більшає прес,
та той, хто вміє торгувать,
всі дії мусить врахувать.
Розсипала чарівне просо Еос
і швидко полетіла вдалину,
як на землі і в небі чарувала
побачим, як розвіє світ пітьму.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868176
1.03.2020-8.03.2020
Картина із інтернету.
