Мій новий вірш, зі збірки «Фортеця свободи».
Розділ: Визвольна війна…Останній спротив…Остання барикада…Стіна пам’яті…Вічна пам'ять тобі козаче,
плаче мати, сумує нарід.
Полетів птахом білим юначе,
героїчний залишивши слід.
Ти в борні, на війні гартувався,
наче лев боронив рідний край,
І всім серцем твоїм закохався,
в мальовничий Шевченківський рай.
Україну, як рідни дитину,
ти любив, без вимог і докір,
то ж лети вірний, мужній наш сину,
і в свобідну Україну вір…
А ми тут помстимось за Вкраїну,
і за тебе, як слід, помстимось,
щоб звільнити твою Батьківщину,
щоб щасливо народу жилось.
Хтось докір мені кине, що помста,
по життю, не надійний твій друг,
але ж клята війна, як короста,
мов недуг, твій пригнічує дух:
через втрату твоїх побратимів,
через горе вдовиць, матерів,
через те, що так рано посивів,
через втрату найкращих синів…
То ж борімось за волю цілющу!
То ж воюймо за правду святу!
Українська душа невмируща,
знає жертву твою рятівну.
Урочисто, у день перемоги
заспіваєм козацький хорей.
Спопелить всі ворожі чертоги,
наш уславлений воїн «Антей»…
Так, вірш справді не залишить байдужим нікого.
Тільки я би змінила форматування тексту. Як на мене, не варто робити текст жирним, а червоний колір дуже разить зір.
О! Скільки тих ворогів видимих і невидимих!Той ворог і душу безжалісно нищить.Та є Спаситель
Вищий. Він - наша віра, надія й любов. Звільняє
він душу від гріховних оков. І дух злітає до небес, наш дух, який воскрес.
