Можливо, ти мене не пам'ятаєш
(Ми бачилися, мабуть, тільки тричі).
Та знаю - ти про мене ще згадаєш:
Про мої очі, усмішку й обличчя,
Легкий сарказм - і радість полум'яну,
Двозначні жарти - й ледь помітний сум.
Мене - таку звичайну і незнану -
Ти ще зустрінеш на своїм шляху.
Без сумніву, тебе я не кохаю.
Я тільки спогад у собі таю.
Я знаю - я про тебе ще згадаю,
Про тиху й теплу - холодність твою.
Здається, ніби все про мене знаєш,
Хоч я тобі, а ти мені - ніхто.
Стою навпроти і себе питаю:
"Ми такі схожі... Боже, хто з нас хто? "
Я знаю - ти мене ще пам'ятаєш:
Ти оглянувся! Чи то був міраж?
А може, в цей момент ти щось втрачаєш?
А може, зараз щось втрачаю я?
Сфотографуй мене собі на пам'ять -
На тебе з фото подивлюся я.
І, може, в снах твоїх ажурних навіть
Хтось вигукне в блакить моє ім'я.
Ти скоро зникнеш - ти завжди зникаєш...
Ти - сон мій, сум мій, музика моя.
Я знаю - ти про мене ще згадаєш.
Згадаєш ти - тоді згадаю я.
