Я знаю чимало дивних історій,
Але найчастіше згадується одна,
Де поміж заплутаних комет траєкторій
Колись ховалась планета мала.
Цю історію, здається, ви знаєте:
Темні та Світлі — сценарій типовий,
Де кожен в чиємусь житті лишає те,
Без чого сам жити ще не готовий.
І Люди Ночі там завжди панували,
Що сіяли смуток, розносили біль,
А ще Ліхтарі, чиї серця сонцем палали,
Щоб здолати темряву — ось їхня ціль.
І не важливо, прагнуть вони, чи цього не хочуть,
Але на тій планеті було заведено так,
Що на кожну Людину Ночі
Обов'язково знайдеться Людина-Ліхтар.
Затемнення закінчується ранком
І сонце розтоплює дим від сигар,
Хтось може стати тим самим світанком,
А сонце, по суті, той самий Ліхтар.
І якщо ти ще досі не віриш у ранок
Та боїшся щоденних затемнень,
Я прийду зі світлом у твій зáмок,
Навіть, якщо сама належу до Темних.
Гарно! 
