Кружечок сонця вимив небо,
Скупав хмарини в білій піні.
Помалу вистигла кулеба
З рум’янку, полину та сіна.
От літо й попустило пасок,
Розвіяло останки-думи,
Наївно-щирі і без масок,
Без тіні смутку й ноток глуму.
Градин не носить дощ в баулі,
Тож прямо йде, бува, закосить.
Поміж краплинами пройду я
В саду по білій кашці боса.
А завтра… хто з нас зна, що буде…
Вітрисько, може, буйний підпис
Поставить простору на грудях
Чи інший виконає припис.
Відомо точно: тепле літо
Блукатиме моїм обличчям
І сонце зранку буде мліти,
Бо, знає, завше людям личить.
Даруєте щасливі миті! Дякую я Вам за те!
Майстерно та вишукано підібрані слова!
Творчого Вам натхнення та плідної музи, дорога Валентинко!Щастя Вам та удачі!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
По -доброму дивуєте, п. Валентино. Радуєте цікавинками. Творчий пошук - класна річ. Мало отут авторів, що так досконало володіють словом. Цікаві у ВАС образи і думки. Натхнення!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Із Яблучним Спасом Вас!Всіх земних благ! 
