Про життя своє подумай
Хвилювання нарешті вгамуй
І лети мов той птах
Скільки всього було…
А скільки ще буде…
Передати не можна в словах.
Ми глибокі провалля долали
Будували дороги, мости
Незалежності ще ми не знали
Але вірили в те,що до неї нам треба іти.
Ось уже тридцять років…
А чи стало нам краще?
Розділилось суспільство на два табори…
Що державним було то тепер стало власним
Олігархи до влади прийшли.
Закружляла війна наче віхола в полі
Кожен день втрати наших і могили ростуть
Свіжі квіти, салюти на алеях героїв
А у душi то надiя, то лють.
Бо з екранів одні обіцянки
І блудливі солодкі слова….
Наш терплячий народ
Одягни вишиванки
Покажи всьому світу
Україна жива!
01.09.2021
