Продовження цієї розповіді про моє село http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938031
Колись він тік, сховавшись у тростинах,
Порослий очеретом та пруттям.
Повільно тік, шукаючи низини.
Ніс воду з степу в море кораблям.
Свій шлях він біг без зайвого простою.
Точив прадавній, ламаний граніт.
Допоки не зустрівся із горою,
Яка загородила йому хід.
Гора була насипана рукою.
Людиною, господарем земель.
Щоб яр глибокий сповнився водою,
І вкрив від вітру й сонця вал зі скель.
Упершись в гать, збирати став краплини.
З джерельних цівок скоплювати сил-
Зробив затоку з кожної долини,
Сховав в собі крутий, високий схил.
Він ріс у шир в своїй улоговині.
Він мав мету, він далі йти хотів.
Хотів донизу бігти по рівнині,
До, як і він, загачених ставків.
Отак він став таким, яким є нині.
Дзеркальним плесом для небесних тіл.
Удень відображає небо синє,
А вночі - розсип зоряних світил.
2018 рік
Номер картки для донатів:
Ощадбанк
4790 7299 3591 8979
Мостюк Сергій Миколайович
