Безпритульні душі, огрубілі,
зранені, спаплюжені війною
доживають свого віку в тілі
оповиті смутком та журбою.
А колись летіли ген у небо,
плани будували на майбутнє…
Висохли. Як винограду стебла.
Під ударом градами у лютім.
Боязко їм стало жити в плоті.
Грім здається пострілом гармати.
Відпочити б від війни сьогодні.
Де там. Треба стрій тримати.
23.06.22р.
