Зізнаюся лиш, що ненавиджу
Робиш боляче простим своїм
Існуванням
Мене продекламують закликом до благородного
Відходу, якісь хтиві інтелігентики, виходить, що
Я все таки "вмру", хтось зізнається, що любить
Життя за страждання? Підкинь золотий динар
Мо'жливо за відчуття блаженні на звороті, тварини
Індивідуалізм і соціалізація, у вас логічна помилка
"Нас"? "Культура"? Що за поетика..
Друге з першого і вкотре у перше
Хтось змін побоюється?
Світлоносний, східний схил
Стіна соняхів до неба
Не народний поет, для ваших метафор
Боягуз, але багато на себе не беру
Начебто не всі люди такі, намагаюся
Не придавати уваги своїм страхам
Не унікальний, Інакше б тут тебе не було
Контакт, як це бути в людському тілі?
Наче в камінці, можу метаморфізувати
Але частіше мені лінь його плавити
Хоча і сил фальшивого сонця достатньо
Нехай музика ніколи не замовкає, воля
Яку можна було б приписати "Богу"
Его Його читає щось там у такт, перепочинку
Нехай вже прийде мелодійна порожнеча
Пережиток, де лиш Я і Смерть
Я його не розумію, може хтось?
Контакт безцільний, гармонія тактів
Ось Я є, ось я вже вмерла, поки кричать
Або говорять - додається лік моментів
Тут, в минулому до майбутнього
Я не пам'ятаю безпомічності,
але я до неї прийду гордою
Не йди на світло, там бог, шли..
А я так хотіла з ним поговорити
А він руйнується в обставинах з
Людиною
Відьма
Скажи Щось без думки
Говорять, це любов мовить
Перед смертю запитай у себе
Що я таке є? Ніколи й не шукав
Відповідь, давалася несвідомо
Я є світло, і морок згине
Весна стояла грабом
Відмерзають південні
Пагони, навіть багаторічними
Гілками, як це матері, споглядати
І відчувати лиш вітер у дуплах
Пробирає нутро, вигнило
На околиці зі степом
Вони стримували потоки
Бушувала гроза, так весело
Перенаправляти блискавки
Не хочу змінюватися, забувати
Цю нестерпність, інак як тебе любить
Насправді, я ні на що не здатен
Самотнім, я б не смалив була б
На самоті поруч ти, я б тебе пив
До власного спустошення
Існування напівживого
Вивчай, в опіумі - отрути
Немає, пройшла любов -
Не просякнувся Наполеон
Кремом, вріж же, ніжно
Від слова "ніж"
Сластолюбний
Трясця, знову
Брейкдаун
ID:
956746
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.08.2022 22:21:32
© дата внесення змiн: 17.08.2022 22:21:32
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
