Розстріляйте мене у цю мить
За вогненно-багряний котел,
За затьмарену бісом блакить
І за тридцять нікчемних срібел.
Там, де вас зачекались промови,
Де мовчали в тремтінні міста,
Не пильнуйте на мене ви знову -
Краще киньте свої намиста.
Може, кликне хто-небудь у колі
До забутого вбивці мерців -
Закопайте мене ви у полі
Й не займайте тужливих співців.
Та на сльози моєї провини
Накидайте безжальних жахіть,
Ви не бійтесь, не мучтесь, не стигніть
І навіки мене прокляніть.
Я вам став, як хоругва безчестя,
Як тавро на засохлих очах,
Так кінчайте мене ви нарешті,
Щоб не чути в ганебних ділах.
Хто розтягне мене серед плоті,
Хто кістки порозтопчить на сміх,
Хто повісить на давніх воротях,
Та забуду назавжди про всіх.
