Ти спиш, спокійна та тендітна, нині,
Далека мріє, мила панно N-ор –
А де тебе, в якій земній країні,
Сьогодні зігрівають сяйва зор?
І сни дарують де тобі ті доні
Прекрасної рожевої Еос?
І де ти прихилила ніжну скроню,
Не чуючи тепер вогнів війни,
Що нас січуть, мов батоги, до крови?
Та спи, дитя, без страху в мирі спи,
Не знай жахів удень, не знай ночами,
Нехай минуть тебе ті злі стрічки,
Нехай ціною розставання навіть;
Нехай тебе не бачу більше я,
Та знаю, що жива, що не страждаєш,
Не бачиш цих часів дурного зла,
Хоча б перед собою повсякчасно,
Коли мовчить в кутку телеекран,
Щоб мав я сам ціну в житті незгасну
І далі йшов війною на світи,
Як звик іти ще за спокою часу,
Та нових перемог збирав квітки,
І міг тобі колись подарувати,
Коли громи захочуть відійти;
Коли до рідної вернешся хати,
Аби її не покидати вже,
Знайти в ній дальші сни, забути втрати;
Коли весна зігріє знов тебе
Під зорями північними Арктої,
А не в далекій далені пустель,
Куди занесли горя й гуркіт зброї.
