І коли моє тіло грає
Так, я відчуваю, що
Живий, і ми усі
Пов'язані, ми всі
Пам'ятаємо боязнь
Справджену, частку
Одиноку без собі-
Подібної, що відразу
Полетіла на потяг
Маси потойбічної
Так багато перед..
Бачено, але я мусив
Стати світлом іскри
Віддзеркаленням
Удару, що розпочав
Розпад тебе на
Бульбашки, звільняйтеся!
Поки не затопиться простір-
Покривало, нас більше, не
Один, я лопаюся і лягаю
Жирною плямою, оксамитовість..
Первинної маси і та-ж нестерпність
Сніг прикрив долину, і він
Сухіший за самий кремнезем
Бо такий-ж кристалічний, - Дінгір!
Десь між шарами снігу наша
Невинність, розтеклася, вигріта
Кимось зверху з теплом прикладу..
Все буде добре, - Як скажеш
І я це вперше таке їй говорю
Розійшлася судомами, зараз
Розпочнуться провали
Безпам'ятства, але говорить
Запам'ятати б, так важко
Пам'ятати про власну приємність
Це-те-ж, що їй від мене у тавтологію
Не забувай про сумніви, - Про спеції
Чи просто віддавшись, потонемо?
Я тікаю й ховаюся, мене
Не знайти, завжди на крок
Убік, боягуз-слабак, проти
Задуму епітафійних бажань
Тихих, без пафосу й хтиви
Я живу піснею передбачень
Я вище електронів у нейронах
Я той, що ударом правди
Породив собі-подібних, але
Не для себе, я пам'ятаю..
Ми всі пов'язані, тобі не
Сховатися, і як-що - це
Вже було, і всі тремтять
Споглядаючи возз'єднання
Я - невдоволення самотністю
Вдихаю-бурмочу, й зрозумілий
Усім мій гнів, я - ідеал цноти
І всі ступають убік, як я йду
Хвилюваннями, все-ще не
Віддався звабам, ось
Вам мої діяння, - Дінгір!
Літній зайчик
Підозрілий тип, дивакуватий
зняв капелюха, білого в плямах? Не
Ганяєш нікого вогнепалом? Що?
Кора березова.. Прикриває
Розпущене волосся, товсте сукно
Сіре, нефарбоване зігріває грибника
Голодного, збирає перші морщинки
Яйцеподібні серед курячої сліпоти
Чому ти так називаєш 'першоцвіти'
З тобою неможливо прямо говорити
Її лиш холодне світло в нас, забуваєшся
Я тут не один, відчуваю, хтось споглядає
Відчуваю твій слід на мені - захопленням
Започаткую ще нову моду серед тутешніх
Діло часу яке підганяє наша відвага
Скалка, як чоловік - то винахідливий
Інак, чи потрібно.. Спасителькою на
Когось кидатися, виказувати турботу..
Про простір навколо, центр якого
Звитяги-б, і співчуття прагнущого
Невже-дарма-ж-все.. Ти знаєш?
Зшив сосновим корінням? Вивареним..
Вивільнення і смирення за вдоволенням
Дико, коли типаж відповідає асоціації
Хтивкам, все для тебе, любить-служить
Через те і мовчазні, невинність турбує
Далі йдуть такі товсті гілки.. Відповідні
Далі, бо стражденний надто
Сам-по-собі-не-здатен, він
Вмирає падінням електрона
Омахом крил, мусить бути дво..
Народжу.. Я знаю під чим він..
Але.. Ж-так-рано.. - Усі зібрав?
При-відкритий рот, на обірваній
Мові, тремтять губи напружені на
Одному-слові, очі - безмежні, тобою
Ходять, управляють, жодного страху
Перед вічністю у собі, непорушний
Кролик
Запашні простори, плаский світ
Підземний, зорею в'ялене листя
В мене кожен день за нові сукні
Фрактально-жилкованні, яскраві
Із верху.. Нижче, не хочу бачити
Опустілих крон у триманні гіпсу
Собою, підземний світ, але я
Нижче, й простіть мене, дорогії
Але в мене так мало часу для
Порозуміння з кимсь іншим
Опроч-як-з філософією ві'дстою
Десь серед капища поганським
Богам, виштовхнених з гори
Убік, до долинної змази, ми
Хиріємо з обставинами, ми
Так легко приймаємо ідеології
Все не даремно, масові плями
Тесту Роршаха, соціальні істоти
Головне слово, "які-які", абстрактні?
А він теж несе лагідність.. Начебто
Це тіло ще щось вміє, неприємне
Художнє середовище, загубилася
Між роботами фало-фанатично Ґігера
Будемо черв'яками? Форми спрощені
Мо'-й перейдемо, позбавлені її гострот
Від его, від его.. Хтось назвався
Сварогом, розчиняючи мертве ядро
У сніг і попіл, покриваючи планету
Збережену уявленням священного вогню
Те, теж - не без сторонньої допомоги, батьку
Як це створите смітник, гідний під минуле?
Ось де культура? Бо він пустий, перероблено
Вибачте дорогії, за складність, це все - життя
Такії висоти, щоб у радощах пірнать в'юном
А він звалився у тебе до найпоживнішого
Поглинутий, все-людяне-до-людяного, до
Найжорстокішого становлення співу Ор'
Ори, живе у пересохлім витоку єдиного
Океану, в музеї-садибі, з пташиного польоту
Бачиться - яйцем, відкладеним у низині й
Справді наче під насіст, гуси-лебеді пролітають
Перекликаються, - Чи-є'? Хто в польоті зніс, не
Розбилося, дрімуче болото завадило
Агресуєш, заручник часу, місця й обставин
Начебто для невинності є місце ідеальне..
Замалювати! Кажани роз-вішалися у єдиному
Коридорі, до єдиної кімнати, він - відкритий
Завше, вона - ні, мо'-як-не-стане-вже-чим
Дихати? За дні проведені на самотності?
За сто кроків токують тетері, і куріпок усіляких безліч
А ніколи не вдовільнявся диким гоном полювання у-прок
Щоб-було - убить найжирнішого у Жовтні гаршнепа ..
Думаєш зустріти навесні першого, то - початок, це - ні
Вбиваєш у виживання, екоактивістки від щастя завивають?
Бажаючи твоєї на-вид нікчемної сутності, земля піде звідси
Фіксованою морозом, він-ж не втече, зимує, такий пасивний
Початок, навіщо замальовувати кров'ю-маслом? Осінні
Пастилі шипшинові, не-життєдайні простори під місяцем
Хто міг передбачить - тому-й-жить, вимогливість кличе
Перетворюй віддану на те просторовість
Затверджую правду твоїх слів
Заперечуючи їх, це - прийняття
Любить гриби і рибу, мо'
Перебратися північніше?
Де щука ловиться на цвяходер
Опущений у воду, де вічна
Мерзлота, де копають могили
Наперед, під вересневим снігом
Сподіваюся, ослабленим холодом
Я помру від в голові якоїсь зарази
Для чого мені довгі літа, що стогонять
Вічної любов'ю, я припинив рік-чи-три
Тому розставляти електричні ліхтарі
Не високі, по-груди, кожен сотий лікоть
Щось знаєте про "воєнне-ремесло"?
Найзлісніший ворог важкої техніки
Який? - На зберіганні? Волога
Пісок, катастрофи.. Але раніше
За усіх приходять - миші, усі
Нерви оголюючи, бо не глибоко
Вкопані? Потрібно було збирать
Спеціальну машину, що-їх-би
Вклала кістками? Не сприймав
Це-все серйозно, забувся-яко
Світ, й-ніхто-нігди-не-хтить-іти
Далеко від дому, така самота
Породжує пересторогу, такий
Статечний, можеш купувать цілі
Села, й-що, буть їм твоїми кріпами?
Так.. Бо разом з людом, десять віків
Напливів заліських боліт, що-ж -
Боремося, трошки для себе й
Більше для усіх, не-підвести-б
Світ життєрадісний
Зверху, пекельний
Всередині, регочу
Як бачу поклоніння
Невідомому, не
Забувай де находишся
Та-про-що-це-я? Однакові-ж
Я тобі не допоможу, сядемо
Й-будемо горювати? Чи
Дивитися на заметені стежки
Вночі, Віхола просить мене
Відійти.. Зробити сім кроків
На південь, та-я-ж-тобі-ще
Не вказала де-саме оголені
Не-нерви, закладав легко
Руками, господарськими, не
Повелитель-ними, куди-ж-тобі
Навіки, як слова народу з уст
Тих, а вони насправді - сонячні
Але насувається темна ніч, що
Хтить стать останньою, не
Здавайся, ми скільки прожили
Візьми сокиру чим-побільшу -
Відразу стане і жить полегчій
Хтось мусить дрова рубать
Неспроста-ж - перша наука
Здоровий, волосатий чоловік
Сидить й плаче над деревом
Живим, і це так смачно, знаєш..
Скільки душ в тобі, томляться
Бажанням робити, утримуєш
Нестерпність історій і почуттів
Звичаєвих, усі наші бажання
Не оригінальні, - Як тобі роль
Останнього? Твоя нестерпність
Сміється над нікчемністю сил
Волі - не взяти й вмерти, вони
Бачать у твоїх забуття'х свої
Життя, і всі вдоволені, поки
Ти не скажеш останнє слово
Як-ж ти все ускладнюєш
Розтягуючи, ти все знаєш..
Зрештою впадеш, ой-і-ні
Вони не будуть тебе
Прославляти
Ненависть
Капотить
За комір розплавленим
Металом твоєї шугалії
Котра
Утопія
Слухайте
Музику..
Як двох
Попередніх
Не дано, гра
Танець
Персональні предмети можна передавати
Можливо моя реінкарнація віднайде свою
Відповідність, хтось зможе скористатися?
Честолюбний потік
Після не пам'ятаю
Якої вже ходки, і
По-що.. У петлі
Одній з - кролик
Самчик жирненький
Крутився, повішений
Удавкою під передні
Лапки, невже мо' бу..
Сподіватися що обійме
Шию? Недостатньо
Чутлива приманка
Зайшов далеко
Встиг поласувати
Не просунув лише
Шию, полишив його
Поки не здасться
Зимою він би на
Вітру замерз, але
Але ще не опала
Навіть липа перша
Прогнозуєш мені
Оксамитовий вік
Десятиденний?
Весняний зайчик..
Цьогорічний..
Я повинен викосити галявину
Бензину й масла - ще-як-раз
На якесь штрихування "для-
Себе-краще", фінальне
Щось згадував, прочитане
З журналу "Дивні казки"
Викинув у робочий відсік
Щось до теми про сарн
Прото-копитних, пам'ятаєш?
Вийшла з води, але прийшла
Її відсутність, - Назад! Пірнаємо!
Там лани з водоростей, рачки і краби..
Пили каву, не-до-парену, вона розуміла
Наміри, прийшла зі світлом, тиждень після
Акту, приносила лиш звістку биттям
Синичок у вікно-ока, ягодами, пізнім
Суничним цвітом ранками вигрітим
Під бджолині нальоти, - Живий.. Не
Вбиває живого, бажання поїсти - мо'..
Достатньо єдиного виношеного дня?
Опановує мене холоднокровність хтиви..
Нам варитися разом з ним, дозволиш? -
Чому саме це слово? Ти запрошуєш..
Владно, - Люблю тебе, світанкового..
Пили цикорій, і вариво це називали
Ко-ф'ю, корені, не тому, що зерна скінчилися
А-тому-що-не потребуємо більше стимулу
Як посміла собі 'відьма' упасти до
Захоплення, все занадто одиноко
Як посміла собі 'відьма' співчуття
До захоплення чужого, не зливаємося
Повернувся і став найбільшим ссавцем
Як в тому оповіданні з "Дивних казок"
А до кого ви прилетіли з Дельти Павича?
До китів, розум завжди собою жертвує
Прокляті безконечними колами пекла
Де моя повага? Замолода цивілізація
Прилітайте у гості, коли бажання єднатися
Стануть, а-чи просто шукали собі-подібних?
Знаєш, усі ці низькі частоти недоступні
Людині, - Відкинься і споглядай контакт
Величний момент без краплі гордості
А то знаєш.. - Як, з краплі починається
Океан, вийшов значить? - Не сподобалося
Може досить собі брехати, очікуючи, що
Дощ дотримає свої обіцянки, виплакані
По твоїм потугам самовдосконалення
Теорія малих діл розпочалася викопом моря
Манерами і смислами спілкування - гадаю в
Тебе вища освіта? На горі, та-не-на її вершині
Для одного, трохи нижче, з людьми, з людьми
За дві години від вічного порозуміння, йди-й
Більше ні-з-ким не говори, розтратиш брудні
Думки, натомість вимазатися чужими? Наче
Свого не варта, й-сіль чужа - солодша, чи-як
Там? - Все правильно, й-усім вже гидко від..
Солодкого? За дві години до вічного порозу..
Не враховуючи хвилини до найближчої зупинки
Слова-паразити повлізали за вологою у думок-
Болото, доки ще є вона, прийде-ж переломний
Момент, мо' навіть біда, що початком щастя стала
Вони там у мулі сплять, очікуючи слова свого
Пискливого, демотиваційного, - Я-ж казав! Казав!
Наймиліше слову слово? - Ру'ків'я-ру'ків'я-ру'к.. - Дос..
Дивишся на мене інколи як на пергамент з текстом
Не порожній? І хто це сказав у цілковитій темряві?
Раз до справи взялася жінка - то-й діло жде 'тільки'
Та-я-ж - дівка, найважчої роботи не зробила до тями
Тої? Розумієш? Псую усі рядки, а-після згадую, що
Їси в'юнів смажених цілком, з усіма нутрощами, об'їв
І викинув лисицям, вино, вино! Бо для них було воно..
Єдине у що я вірю, це - порозуміння
Безкорисне, голодом-сите, дивлячися
На інші проблематики, компромісні -
Все виглядає логічно, у-що там віра?
У правду цифр? - Істину.. Безсум..
Твоє слово-паразитично-влізло
Високоінтелектуальні розмови, - "Псевдо"
Диня чи кавун, відповідай миттєво, - Диня
Спочатку був кавун, бо "червоненький", - А
Опісля - подорослішала, відчуваю текстуру
А з одного роду, - Не розпочинай, дай
Чайну ложечку, буду виїдати, - Зводиш з
Розуму, - Скажи щось нове, - Хочу плакати
Не гордий, - Буду виїдати й плакати, бо не
Вартую, якщо разом з тобою я впаду на
Днину - мені не соромно буде лягти під
Чоловіка за гроші, мусиш знати, просто тіло
Так важливо регулярно косити трави, як і
Віддаватися коханню, тим кайданкам
Йдемо на дно разом? Хто з нас тягне?
Точно не ти, обіймаєш віху часу, здається
Летимо крізь простір, - Не здається
Вічнозмінність, не забувай про своє
Волосся, скільки іридієвих обелісків
Я розставив на кристалічних площинах
Планет землеподібних, мене насправді
Легко знайти, так мало жовтих зірочок
Недостатньо, - Метафорично? Гігант
Позаду, незалучені далекі крижані води
Запускає у нас, потім? Відвертає від нас
Каміння
Кудись
Убік
Все
Все
Убік
Нікому
Нічого
Не вин..
Навіть
Передбачен..
По'розумінн..
Тиждень сумнівів
Неділя до завірюх
Нічого не робив
Звірюка, борсук
Пригаркує на мене
Чекав на зайчика
В петлі, ось тобі
На, заземлення
Відповідними
Сумнівами
Просто хотілося
Гратися, розбирати
На деталі іграшки
Вартую лиш м'яса
Невинного, найва..
Позаду, дарував
Тепло мертвому
По'бурчу, покошу
Сухостої, винний
Тутешнім за
Сприятливу
Вечерю коханню
Тиждень тому, не
Опишу, гриби з
Травою поросли
Спільно, - І все?
Лишайники?
Крізь усе
Скрізь усе
Ми обіймаємо
Пам'ятаємо
Переробляємо
Цього разу не
Для себе
Утопія
Серед ясенових високих крон скрипіли старі двері, -
Я в заручника? - Так, більше не відпущу..
Воно: Час тримається за мене, що будеш
робити зі мною? Використовувати
за призначенням.. Час тримається
за Мене, не створюю петлі з минулого
на шиї? Де б Ти не була, це зараз, а значить -
майбутнє? - Розкажи щось про земну матір
Я-ж-то з пробірки.. - Мама, Ма-ма-Ма'
Так важливо грамотно слухати час без по..
Помилок.. Запам'ятовуючи де достигають
Першими буряки, пшениця.. Під Сонцем
Так багато жати.. Вночі.. Те, під Сонцем..
Перше встигле.. Вона наче знала, що
Я її запам'ятаю, як і птахів.. Під місяцем
Ми виживаємо разом.. Мить.. Два.. Чому..
Так.. Швиддко.. Попала під колеса.. Убік
Убік не ступила, з буряком у руці її прийняла..
Вічність, мандрує чорноземними горами, на
Вершині світлої бороди говорить, - Працюйте..
Махлює дехто, дотичністю до результату
Говорить отвором що для породження
Гордо повзимо, незалежним спротивом
Відповідно загальному падінню, випромінюємо..
Ефемерність можливостей, і сміхоту правління
Зникла.. Забрати поля й огородити села вояками
Пацанами з рушницями, не тутешніми
Наше! Наше! Лежати вам у пеклі, прокляті
Фундаментом під наші потойбічні мазанки
І нам буде так добре в них гуляти й спати
Знаючи, що вам не встати, хол-холуйте!
Інколи здається, що все зламалося, бо ти
Просто перестав старатися.. Ні, більше
Гірше, просто намагатися, - Варті слова
Ультимативна, час тримається за тебе
Нічого не має значення, бо воно не існує
Без тебе, занадто довго ще, видихнулася
Вже? Так лежати, знищ мене вже, той
Факт. що механізація вигнала нас з поля
Не означає, що ми можемо більше часу
Проводити на сіновалах, скоріше навпаки
Ми все рідше зустрічаємося лицем до
Лиця, наші лорди - мавпа, боязлива й
Лінива, і творчий тип - міст, зустріч особистості,
що несе у життя різноманітність, і громадськості,
яка вимагає від кожного служіння єдиному цілому
Це мій внесок у..
Тотальний хаос
Зустрічаєш вищого
Після смерті, воно
Запитує, - В чому?
Сенс твого буття
І ти підсвідомо
Розумієш, що відповідь -
Тривалість твоєї вічності
Йо-й', та ти не повіриш
Й Я не можу втриматися
Щоб дійти вже до тебе
До хвильки в кінці еонів
Ось, вони - страждання
Не буває поганої погоди, вчимося танцювати
Під дощами, тижнева відсутність нас на місці
Захоплення, викошена поляна, - Час-йти-
Розпалювати? Будеш мою форму виловлювати?
Серед високих ясенових крон скрипіли двері
першим ділом як темним розвидниться -
до співу, торік були одні, цьогоріч - три
лежав на скошеній траві, темніло, любив
дощ, що посилювався, один затих, другий,
і лиш на старій ялиці ще співав третій
лиш самці співають, в цьому щось є
Похмурий символізм, розуміє
Хоч і не прив'язаний тілом до яйця
У нього свою пісня, залежна від неї
А Її лиш від самої себе, насправді
Що їй до нього? Лиш підбадьорює
Знову все перевернулося з ніг на голову
Галасливістю взяв відповідальність, жалість
Викликає, поллялися стріхи, я намок, а птах -
Ні, сподіваюсь їх прилетіла парна кількість
Лежав на скошеній траві, темніло, любив
дощ, що посилювався, так і не подивилися
На зорі, куди потрібно було встигнути -
Не встигнув, тут засну - там прокинуся
Але хтось все будить.. - Пішли гнати птахів
Метелики ж.. Вивільги поз'їдають усю гусінь
Говорила про зливу, не перечікуй, скільки
Так..Часу, вчимося танцювати під дощами..
Думати про весняні спільні подорожні наміри
Золота осінь, оксамитова, пройде ж повз
Й ніхто не помітить, дощило, два ранки
Поспіль морозні - листя підкосили, вітри
Докінчили, позривавши
Не вийшло загромадити
Травостій сухий, а тепер
Він ще-й з листям
Без насіння зовсім
Неїстівне, наварити.. Так
Солі, посипати, посипати
Їм так-то за цілий рік
Смак то-до-неї постиг
Від солодко-прісного
Я знаю чому ти мене
Послав, розтягуєш
Мо'.. Лиш і тому
Повернулися до
Тієї води.. Згодом
Як стали псевдо-
Видрами з копитами
Що-поробиш.. Кролик
Прийняв чи кінець..
Подивитися.. Чим
Він винний? Допитливістю
Голодом? - Ти мене чуєш
Взагалі? Я голодна.. Що-що..
Поїж трави молодої? Чорт.. Це не смі..
Я виявив, що в моєму серці є надія
Я єдина, Я - Єдина! Мені достатньо-й
Шуму дощу, а комусь для того провина
Натворила відерце води, щоб облити
Не Я, а - вода! На-й застудиться, вгрітий
Роботою, а вийшло, що прийшлося мити..
Трава.. А-як-же класифікації? Він не боїт..
Ні-морозу, перезимує, дайте-лиш укриття
Зі снігу, не забути прикидати листям
Скосив завзяттям, хоч і бачив шпилі
Повні насіння, темно-коричневі, не
Краса? - Я промию, вони-ж лежали
Вільно на землі, хоч і знизу - та без
Мілких конкурентів, - Естетика бруду
Мо' десь в ньому зароджується культура
Не в ній? Немній! Нехай покриється
Прищами твоя делікатна шкіра, чи-ти
Золоторогий олень й хтось посмів
З твої корони вилить собі золотий
Двір, - Вкрала, не твоє, - Чорт
Витязь чужого роду
Не рідні патерни
Нарвал, - 'Нонея'?
А-з-кличним відм..
Жував квасок, свіжий, лиш з дикого саду
Любив дощ, спокійний, можна посидіти
під хвойною стріхою, є виправдання,
щоб нічого не робити, молоко в небі
Така дивна хмарність, жовтіє Сонцем
Жирне млеко, буде багато сметани
Треті двері затихли, сховали дзьоба
рожевого під чорне крило, можливості
Змастити б вірою, невже я маю любов
вже? Поціновування, ми зацікавлені
Одне в одному лиш задля продовження власного існування
Ви мені не допомагаєте з цим, чого ж вас цінувати? А Вам
Мене? Я в заручниках? - Так, більше не відпущу, а Ти Мене?
Любов у птахів - занадто поетична, обопільне поневолення
Відчувається, будьте друзями
Годуєш на клітинному рівні
Занадто тривожно мені в місті
Багато неочікуваних моментів
протікають крізь пальці, жаль
Тобі там сподобається.. Так..
Там враження кожен день..
Про які роздумуєш.. Поки
не згадаєш про плату, важка
біда, що як і те щастя - не дає
навіть подумати, хочеться..
Просто лежати на скошеній
Отаві, під ранковою мжичкою
Але наближалася нічка довгая
Ароматним потойбіччям
Стелився твій туман
Безвітряно, але це
Лиш початок, бо
Прийде північ
Сьогодні ти розмовний
Невже поцілувати у щічку
Дозволиш? Куди мені
Просити розпустити
Волосся? А чи достатньо
Знайомі? Я скошене
Насиллям породження
Любові - турботи й опіки
Й-я прийшла як воно впало
Не відволікаю від справи
Спраглої, а-що-мені-твій
Кролик? Ти його підняв
Вище себе, як міг вечерею
Перед роботою
Я мушу це все пояснити,
щоб лиш ти залишився жити
Хочу щоб мене було більше
Я ж скінчуся.. Раптом, а?
Й безмежжя просторове
Утримає мою історію?
Тиждень не мила ноги..
Тому й не приходила
Виходжувала його..
Великі землі ностальгії, десь під
Ногами - підліткові амбіції, мрії
Спочивають, ходить лиш невинність
Безідейна, звичайна, нічим
Не пам'ятна, інше - уже фіксовано
Пробачу це-й багато чого ще, за
Видовище метаморфози, інак - я
Старалася, не втручаючись..
Заживо пропадаю, мій баланс
Знехтуваний обраною самотністю
Для мене не знайшлося зайняття
У вашому звершенню, я не хворий, я -
Унікальний, не дивно, просіваючи не
Можу віддатися єдиному захопленню
Як темно, й птахи не співають.. Як вже
Осінь? - Ти забуваєш про пару важливих
Елементів, себто, про "Себе" і "Мене"
Ти тут, я тут, значить є вірогідність
Розмови, скажи хоч слово, приніс у
Жертву кролика з петлі, не для себе
Голодному, а богам, виправдовуйся
Але Я прийшла, щоб отримати свою
Долю (випотроши, виверни шкіру назовні
Обріж м'ясо з кісток тією-ж самою кіскою
Бог на тобі зламав косу, трофей знайшов?
Радієш, що жирненька, хоч з виду - не видно!
Менше олії піде на смаження) - Це буде
суп чи печеня? - Скінчилася бульба, каша з
Кіноа, - А я томат, мені будь-ласка повибирай
Печінку, нирки, і леге.. А де легені? - Нечисті
Вийде на декілька ложок, - Та-й-тому, ні, не
Говори люблю, ти брешеш, ти завжди брешеш
Навіть коли мовчиш - ти брешеш, завжди бреш..
Я - томат, мені не нарізай будь-ласка
Знаєш, я люблю кусати, просто огірок
Ти віддав свого півня машині? Які торф..
Його немає під тим каменем з вирізом
Гідеон, - Його відкопали навіть з глибини
У два лікті, за ніч, - Тобі потрібен песик
Хтось вкраде о-той чавунний казанок
Під оленя, (звари мене в ньому)
Чи передумаєш як помиєшся
Першим талим снігом? У жінок
Все просто, не змушуй виживати
Покину! Покину! Де м'якість
Розпарених мозолів? Хто ти,
Щоб мене штурхати? Відійди
Убік, у тінь, де тобі й місце
Очікувати поки хтось пройде пов..
Ми - точка катарсису, твої думки
Кладовищем линуть зоряним
Будем серед нього любитися?
Згодом.. Згодом.. І Я не буду
Просити ласки, ти-ж все
Відчуваєш, інтуїтивно-дотично
З таким чітким планом можна-мо'
Й вакуумом ходити, чи у кролика
Боліло? Якщо наважився у забуття
Сунути не тільки носика? - Безсум..
Рештки закинемо у спільний казан
Мій дух не знає
Іншого спротиву
Окрім як потойбічного
Утримати б арматурою
Усі ці вигнуті на-зовню
Можливості ідеально
Заповненні, шлях лиш
Вниз, - Гратися хочу
Перехочеш, відповідає
Мати, час пустощів, час
Роботи, та я вже доросла
Пішли розведемо багаття
Й поекспериментуємо як
Це варитися разом у
Спільному чавуні, чур
Моя ідея - першою не
Вилазитиму, щоб
Підкинути патика
Пустелю вкрив
Сніг лапатий
Не долітаючи
Через пар до
Голів схилених
Пахло весною
А Я спів разом
З птахами
Тутешніми
Виросли з
Дитячою
Хворобою
Мовчазні
Це занадто
Чуттєво, так
Багато не-
Спокоїв
Тобі притаманних
От-і-все, точка
Миру, у ній-би
Вмерти? Сніг
Лягав на голови
Биттям дзвінним
Навіщо намочили
Голови? - Бо не
Слухалися матір
Підкинь чурбанчик
І все справдиться?
З тобою час набагато
Болючіше сприймається
Плин.. - Мо' - 'істотніше'?
Поки якийсь нащадок
Похованого у печерах
Усе увірує у 'Сонце'
Яке туди й загнало
Істина, на яку не
Можеш дивитися
Щось з головою
Я юди за плямою її
Незримою
Невимовною
Я тварина? І
Це - шлях
Продовження?
І все справдиться
Більше жару, нехай
Не дивує підбадьорення
Себе у сходженні на
Ешафот зібравши'хся
Бути добрим важко
Це все тотальна
Самотність, не
Переймаєтеся
Містяни, незримі
Волоски по-всьому
Тілі, я їх бачу, я їхні
Зди'бання відчуваю
Я так хочу чути твій голос, я, знаєш
Сумую за твоїми панічними перескоками
З-теми-на-тему, дотично-ж-все-ще, просто
Мовчиш, так хочеш дивитися, а куди?
Чому прийнято 'в-очі', все можеш на
Самотності, під шум потойбічної імли -
Нагадує про себе, ті всі кристалічні ліси
Але-ж я тут, і твоя шия не тремтить, ти в
Собі, наполягаю, штурхаю ногами, ти не
Такий-як-усі, але форма-фундамент не
Бажає нічого унікальнішого за людину
Під усамітнення, ми насправді усі - діти
Я-ж просто дівчинка на краю ями, ти так
Багато зробив для становлення її сходинкою
Після того як я упала, дівчинка гуляла еонами
Та все ще на горі ідеальній для відтворення
Уявлення життєдайного пагорбу
Пам'ять, вивести б знову
Точку опори, що я таке?
Створена для кохання
Що за марнотратство
Часу.. Що за розпуста
Серед забуття - 'вижити'
Голодна смерть веде
Ліхтариками, поки хлопчики
Вигрівають свої мрії-яйця
Якось оминаючи уявленнями
Весняну роботу поховальну
Прокляті, під чужим дахом
Знаходячи дивуються-й
Спідньому, льняному, та-ще-
Й - вишиваному, коханому
Дивися, яка я розмовна
Все-ще-не тисне, терпляча
Милуйся, милуйся як востаннє
Приходять парами, - Болотний?
Бог? Збирають снігу, підкидають
Відрами, така омана розширення
Ревеш вдихами, - До-сить, дві
Вокалізації, хоч й три склад-а
Дивний говір, не відповідаєш
Тобі подобаються мої груди, і
Все тут, все тут
А Я тебе люблю
Тебе любить
Єдине спасіння
Яке споглядаєш
І все тут, все тут
Без пояснень
Полиште нас
Ми трохи вбогі
У нас все є, й
Більшого бажати -
Просто соромно
Якось трохи постаріли
Вчасно вилізли, ідеально
Нерозчинні у воді масла
Ніжаться повітрям так
Індивідуально, волоссям
В мене немає й слова
Коли навкруг - життя
Бути тверезим - звикай
