Поза меж поняттєвих, 23 - Трансгалактичне посилання
«Полотно - це для мене транспортний засіб
Такий-собі космічний корабель для мандрів
Незвіданими місцями, в незвіданих реаліях
Якщо початок моєї подорожі - у світі
Пояснюваного та описуваного, то я
Намагаюся покинути його орбіту
Однак тяжкість слів тягне мене назад
Том - я не беру з собою жодних запитань
А-отже-й не очікую відповідей. Я бачу
Свої картини проникненням у
Альтернативні реальності або
Альтернативні стани свідомості
Які розмірковують про моє власне
Збентеження щодо існування». -
Peter Gric
«Октябрь 1952. С первой улыбкой матери после мук
Рождается священная собственность матери, и с
Первым криком младенца определяется борьба
За свободу.» - Дневник Михаила Пришвина
***************************
****************************
Шукала у часі, просила
Допомоги, вислуховуючи
Лиш тих, що не підходили
Ззовні місцю пізнання, так, усі
Альбоми які я маю - моторошні
Не вистачає лиш з виду
Трансцендентально піднятих
Чому-чому, це завше - останні..
Життя - сон, було б нерозумно
Дезертувати, милуйся моїми
Вигинами і опуклостями, яко
Те просто кіфоз
Сни розчиняються залишаючи по собі
Першооснову збурення, владною по пробудженню
Закип'ятити воду у стакані на тумбі біля ліжка, ембріон
Проблема людей в тому, що вони забувають - все ще діти
Ніхто не хоче ж вмирати дитиною, це якось ж неправильно
Тому й бігають, хто винен, а хто вбив матір?
Як там говорять люди? "Все було гладко на
Папері, але чомусь ми по ній не ходили", пере..
Переінакшила, хочу тебе ненавидіти за мовчання
Мені не допомогти тобі з відвагою, банально, ти
Просто - вже усе бачив, начебто для того потрібна
Соціалізація, кришталевий споглядачу, я тебе затру
Як фотомисливець - улюблену лінзу в якихсь хащах
Чому я завжди вибачаюся перед словом сказаним?
Наче ця людина тут не для того, щоб мені допомогти?
Моторошні обкладинки альбомів
Ходила часом, висохлим морем
Осушеним під райські сади, все
Має значення, як і ці дивакуваті
Крамниці, якийсь культ смерті
"Death", існує в рамках розуму
Нас під-ловили на пересторозі
Передбаченням невідворотного
Втеча - можлива, але лиш від
Наживки забуття, що там?
Кохання? І нове пекло у розумі
Первинно - всі його слуги
Хто знайде вихід на гору?
А навіть й "так", спробуй
Передати те новоствореному
Смерть підмітає мої сліди
Пісок, болото - куди я влазив
Залишиться лиш мій напрям
Безперечно - кривий як гак
Збоку я підходжу і впиваюся
Потойбіччя, смерті - зась, з
Її масштабами
Бігала часом, шукаючи однієї
Миті серед еонів, людяних
Обережно ступаючи випаленим
Полем, не проколоти б ноги
Всі такі цілеспрямовані, запитай..
Ли.. А я їх маю? Збираю загублені
Монети, купити б продовження
Згодом, воно буде красивим
Один сказав, лисий, - Можете
Створювати гіперреальність
Послухайте "Північну-смугу"
Це - життявсьоголишнавсього
Благочестиве запозичення
Допоможи знайти дорогу до
Останнього перетворення
Де я почувалася цілою
Ніхтонезабороняє, вони
Ж разом гастролюють
"Али, али.. алиалилили"
Голос у голові мовить
"-муть", безперечно
Коли вже приїдуть
"Кільця Сатурна"?
Запитую в тебе
Відповідаєш, - Не
Готові візуалізації
Для другого повер..
Тим, що нижче
Достатньо
Спільних криків
Від нестерпності
Очікування
Мелодійної
Порожнечі
Що за доля
Сунути носики..
Між струнами
Зухвало, подалі
Вирішив не дослуховувати запис дружини
"Убік'а", нехай проблематика покидання
Первинної форми залишається без відповіді
Однозначної, персональної, всього лиш ж
Книга мертвих, маса душ якій твоя душа
Відповідна, мені не знайти там спокою
Цілісним, мене роздеруть на враження
Напівжиття, не там, не тут
Якийсь електрон заряджений
Віртуально, відчуженість, що
Стримує від розпаду культуру
Відповідно, у задоволення
Свого діла - киплю, осторонь
І лиш мені здається, що із
Останніх сил стараюся -
Марно, без фіксування
--------------------
Обожнюю тебе кохаючи -
Обіймати, відчуваючи
Серця стогони, така
Сувора, мені подобається
Але, - Ні, зухвалість чужа
Мені, з горбка на рівнину
Як? Вона такого й хотіла
Переходу, щоб все було..
Добра дівчина - це дівчина
Якій добре, хоч й розірвана
Й порвана, культура диких
Стогонів у місячному промінні
Різниця лиш в тому, як ви
Дивитися у очі одне-одном..
Я тебе вже десь бачив
Це було серед глиняних гір..
Та що ти го'овриш.. Я давно
Припинила репетувати те,
Що однаково чисто не зіграти
Океани решток, таких
Апетитних, як гнилий
Ліс для короїда, скрегочу
Заглядаючи крізь решітку вакууму
Ми десь на дні, материна ідеальність
Заповнила мною усі підніжжя
Хапаючись за лагідність -
Виповзає на гору, прогинає
Тут, ми вище світла, позитивні
Утримуємо хаотично пролиті
Сльози направленими зарядами
Десь на ворсинках потойбічних
Коренів, яке завдання для нас
У твоїй вічності? Мамо, всі-як
Один, все пам'ятаємо, помочі
Б? Знайти своє місце серед
Рівнів забуття твоїх передбачених
Крон? Нас лічити - вічність й пару
Еонів, і ми всі ростемо у гору
Будь-яким чином лиш-би не
Віддатися спокусі усамітнення
Що згодом відокремиться
Розумом, й стане проти
Множення, пророкуючи
Крізь забуття нашу місію
Великим егоїзмом, і вашим
Пробудженням, чи любов'ю
Що не знала взаємності?
Ти мене дико налякав коли почав
Я навіть не знаю, як це описати
Коли розпочав волаючи-гарчати
Вдихом, знову-і-знову поки-не
Закашляв, і все продовжував
Поки не ті не стали хворобливо-
Сухими, ти зник, словесний, але
Я літала з тобою подумки, не
Витримуючи, провалюючись
Безоднями які ти переступаєш
Здається тепер моя черга? І знаєш..
Мені тебе не переплюнути, вдихни
Бо я здається не готова, ніколи
Вдихни вкотре по моєму зникненні
Ця просіла материнська опуклість
Просіла! Що за жахіття.. Зроби щось!
Вдихай! Не соромся, мене не-ма!
-----------
"Падіть ниць
Перед своїм
Справжнім
Довбаним творцем
Падіть ниць
Перед своїм
Справжнім
Довбаним творцем
Одіозні зі стражданням
Від загибелі пожатої
Безплідне існування
Невдячні види бруду і корупції
Ми закидаємо вас у бездоння"
Іо'! Во-во-во
Вогонь!
Па-па-па
Палайте
Рештки
Любовні
Покинула, - Налякала?
Пожартувала, ось тепер
Справді зникла, багато
Випила його варива, та-
Й запила ще м'ятним
Чаєм з медом повним..
Красиво попрощалася
Повернувшись, десь
На-півшляху, спонукали
Усе люди у гіпсі, вони
Сплять обіймаючись, на
Півшляху-до-лиш-поверхні
Він був розмовним, у
Справжньому собі, поцілувала
У щічку, не покидаючи невидимість
Із-за-спини, із округлої стіни, під
Якою так зручно можна скрутитися
Десь під барною стійкою, що - стіл
Робочий, повних діл над мініатюрним
"Дещо", розумних не завжди оточенню
Решітка просідає коліями, прямими
Від початку-кінця, кордоном після
Входу, не переступаю, недостатньо
Знайомі, лицем до дзеркальної
Дошки - в центрі роботи до якої
Також лежать прямі рейки від
Початку й кінця задуманого
Ще одні - дугою, трон проїхався
Вигином уздовж, кам'яний, ти не
Засиджуєшся, стаєш, прогинаєшся
Назад, як ти можеш так низько? - Ти
Шо шаман? Ти мене бачиш?
Приходь частіше, не соромся
Мені подобаються картинки
Над твоїм взором, говорю
Стою спиною до виходу
Кут нахилу, біда приходить
Раніше рішення, - Вода
Лежала вигнувшись
І тільки наче ось помітила
Два колеса на стіні, чоловік
Осідлав коня, жінка - ровера
Учіться! А-то прийдеться, вкот..
Ворогу у ніздрі дихати, яквийде..
Малий роги скине - на руля
Прив'яжу ялиновим корінням
Відвареним молодим, як ти
Перемотав усі суглоби хатинки
Для курочок, - і буду ганяти
Йдітьусі.. Пора брати монети
Які сують ворожці, - Що таке
Насос? Шаманський регіт, - Що
Ти знаєш про гуано? - Ух-ти, ого..
Дай подумати, - Безперечно, усе?
Я запитаю про те, простіше у інш..
А ти подумай, так, щоб-й - забути
На тебе очікує дежавю зустрічі з
Вічністю, голінасте!
Скільки вже на тебе вішалося?
Завжди фліртував у відповідь
Відрізав, - Асексуальний, мене
Збуджує ментальне порозуміння
І ніхто не був го..
Що, що ти помішуєш?
Пахне червневим лугом
Що? Така приємна
Смерть коли здався?
Все на вашій честі
А ти мені поки не
Чоловік, щоб я
Виконувала накази
Весна говорить, що
Їй незнайомі ці трави
Червоні суцвіття
Нерозкритими
Не покажуть їй
Жах, - Таке довге
Випаровування
Життя антропного
Вона все розуміє
Борсук має на
Тебе види, навіть
Нору розширив
Зазимуй з ним
Не в їдлі діло
Але я буду
Цуратися обіймів
Як стане зимно
"Навіть", "навіть"
Наводь прийде
Йому сонному
Ревнуєш ж?
Миліші чесні
Обійми су'гробів
Хтивість не основа
Моя, мо' за наказом?
Бажання породжує
Уява, ти змінився, не
Убік людей, як
Мусив би, - Не
Плач по мені
Я поплачу,
бо більше
Нікому
Що ти вариш?
Уяву, - Даси?
Се мені треба
Будь-ласка
Так і не попросив
Допомоги, людині
Лиш ж дай нагоду
Послужити миттю
Непередбачуваний
Маленький порятунок?
Просто приділи мені
Мить, мелодійна
Порожнеча грає
Високо, не поспіваєш
Й ось, наймилозвучніший
Риф на касеті - був останнім
Як все? У затравці на "далі"?
Кінець? Помішуєш, тепло гріє
Долоні, але вони бліді, я тебе не..
Впізнаю, вся кров відлинула, бігти
Чи вступити у бій?
Ти нічого не можеш
Боятися, терпка
Синхронність сердець
Глянь, навіть ж не в очі..
Що за скручені свинячі
Хвостики там? Коріння?
Що слідувало
За богоподібністю?
Альбоми ж концептуальні
"Lugal Ki En" як пе.. -"Король
Землян й усього простору
Космічного", - Чому викинув?
Так багато звуків потрібно
У перекладі мови, що розмовляла
Лиш справами, відповідь, відповідь
Мені! Ні! Просто, просто полиши
Полиши мене! - Не говори сама з
Собою, це мене дратує
Сила духа, я розучився
Слухати музику, вислуховую
Тебе.. Самий неоднозначний
Альбом, інколи одна лиш
Нота неправильно зіграна
Може зіпсувати враження
Від усієї космічної опери
Спроба ступити убік та
Ще-й вище - невже я
Вже була на горі?
Упала
Убік
По-ту
Сторону
Остання
У цьому
Просторі
Під прошарками
Ковдр туману над
Болотом, все
Заповнили
Пасивні сльози
Над виходом
Нехай сиплеться
Все
Все
Убік
Чи щось
Створити
У розширенні
Мною початому
Бо я - на горі
Я і є гора
Потойбічна
Без маси у
Собі, відьма?
На самому
Дні, між
Надбаннями
Безпричинних
Сліз і виходом
Ще зарано
Покидати
Свій світ
Повернуся
Згодом, і
Не одна
А-то знаєте?
Тут почну, а
Там все
Просяде
Відповідно
Неможливо
Пройти в лоб
Спіральками
Спіральками
Між здавленими
Ворсинками..
Вітаю.. Їх
Підтримують
Вислуховуючи
Своїм потойбіччям
Наш випуклий світ
Згуртовано, обґрунто..
Оксамитовий вакуум
Гаї культур що тягнулися
До своїх світил, - Де тут
Людство? Жахіття
Арки креацій
Де мій милий..
Хотіла уяви?
Випила сліз
Наче не
Пам'ятаю
Груду самоцвітів
По котрій виповзла
Зміюка, - Відьма!
Мусиш вмерти
Щоб перейти до
Мене у потойбіччя
Думаєш це легко?
Брати під контроль
Форму безпам'ятну?
Швидше - буду блю..
І де я? Вкотре
Заземлення?
Від назви, що у
Вухах? Нічого-ж
Не-чути у вакуумі
Брехня, що за сл..
Із-рідної планети?
Паршиво без музики
Наука - спрощення, завш'..
Компактність рухається
До атома, дискетник ..
На поясі, носять
Які лиш чоловіки?
Що за культура?
А Я поверх сукні
Тоненької.. "-ий"
Не давати нагоди
У подив, без кишень ж
Й вам мало? Банально..
Чому ти не викинув
"Ultu Ulla", дівчатка
Горді, розносять
Думки, навіщо
Мені кимсь
Дароване, як
Можу сама себе
Обдаровувати
Мені не цікаві
Твої подарунки
Що мають вже
Задану форму
Регіт, що ми
Наробили?
Наша гора
Трохи просіла
Ну.. Як.. До
Рівня надгробної
Плити, вдихни
Кричи по-мені
Най, вакуум
Оксамитовий
Заграє озимою
Молодою на
Вітру, твори
Гіперформи
Поховані від
Взору матері
Очищено, як-ніяк
Відділення - не
Видалення, ділення
Ти дав зрозуміти
Як-ж важко слухати
Музику, чи можна
Просити про більшу
Вразу? Вдихай
Потойбіччя
Нехай грає
Наш горбик
Дівчинці у
Доступність
Минулого
Зоря - якщо пам'ятник
То - найстабільніший
Що ще й спалахне
Вугільним валуном
Самозайнявшись
Якось-гдесь..
Я поки не літаю
Так далеко, так..
Далеко.. Ні!
Насправді
Це галактика
Знайомої мені
Групи, і вона
Безформна -
Без жовтих..
Люди, люди
Не тут, не тут
І ось, твої секунди
Жахітливі, стомленим
На самотності сонцем-
Совісті, космос - тускніє
Капсулам згадок - прокидатися
Час настав, діти не вчаться
Жаліти старих, тридцять?
Обнадійливо виживило
Заощадженням, білий карлик
Тепер покинемо місці обійми?
Сонячні, зовсім іншим видом
Вирішуємо - чужорідні? Їсти?
Куди зникло передчуття, - Я
Від тебе насправді без розуму
Ти не схожа загалом не-на-одну
Народність котрі пожира'лися
Ондневодному котуючи до смерті
Це те, від чого я був без розуму до
Розширення? Я топлю не той жир
В обігрів, мусить стікати світило
Рожевим жиром, взимку, забули?
Ми злітаємо, фізично, це - все
Кадриль, пари здіймаються уви'сь
Одинокими кружляннями? Бурував
Камінь, але більше не-ма неба тиску
Я дихаю сонячними туманами, віч..
Й-таке худе? Пра-щури-чи
Розсудливий убивця..
Тебе тут не-ма, нам все..
Ти ще не прикріпився
До умов передбаченої
Форми, бути чим хочеш
Як мінімум - решітки
Вид на небо, а воно
Сяє, бо одиноке, поки-
Що, як все - нічого
Вкотре, вкотре, що
Так тривожить твій
Розум, мій милий не
Тут, забуттям огортає
Відповідно, як 'нічого'
Тривожить усе, я
Мандрую життями
Піснями вітру між
Прогалинами граніту
Ріка, вимиваю рештки
Предків, інтуїтивно
Важко знайти істину
Що завжди на-виду
Часу, усіх відволікає
Самовдоволення
Ясел, саможертовність
Мені не відомо нічого
Окрім потойбіччя
Вони лягають на
Лагідній ворсинці
І стікають
Убік, усі
Убік, цей
Вакуум
Такий
Вертлявий печалями
Не забуваю про один..
Зорі, такий-такий
Довгий-сон, і ти ждеш..
Сонце заходить
Сонце заходить
Вкотре, вдихай
Рухаючись
Поколіннями
Забуваючи про
Продовження
У дітях, а не
У впливі
Смертю
На землю
Відьма, я
Тут лиш, щоб
За мною бігли
Душі невинні
Вільно, я - та
Частка зла..
Шукала у часі, просила
Допомоги, вислуховуючи
Лиш тих, що не підходили
Ззовні місцю пізнання, так, усі
Альбоми, котрі я маю - моторошні
Не вистачає лиш з виду
Трансцендентально піднятих
Чому-чому це, завше - останні..
Вітаю, - А у вас є "Embryonic Anomaly"?
Його ніде не-ма, першого, що за культура
Здіймається андеграундом електронної
Павутини? Найненависніший, без фізичного
Носія, так-й-живо, аморальні лиш згуртовано
Культура заходу несе розбещення якому
Протистоїте, начебто, відчуваючи безкарність
Віддаєтеся непередбачуваному навіть нею
Насильству, паралізовані, не можете впасти
Убік, на колінах відходите заморені голодом
Ні, хто не збирався вас обезголовлювати, це
Все - сором, мушу - вижити, поховавши свої
Спогади у вашому творці, протилежні відчутті
Гостроти надломного камінця, так криваво
Я породжуюся
Я - на моменті
Переломному, і
Ось, я на фото-
Сфері, зоря клепає
Кільця під колодязь
Напитися б, спільно
В собі - шукаємо
Зовнішнє до отримання
Первинні танці, ніщо
"Стирання
Вироджених
Небесними
Священні потойбічні істоти готуються
До згубного вторгнення на іншу планету
Відроджена імперія, створена з мешканців
Що нехтують своєю надзвичайною важливістю
Бліді очі пронизують душу без докорів сумління
Порожнеча поза смертного розуміння
Атмосфера насичується смородом тіл
Від розкладання
Спонукаючи мого
Слугу вбивати
Падіть ниць
Перед своїм
Справжнім
Довбаним творцем
Падіть ниць
Перед своїм
Справжнім
Довбаним творцем
Одіозні зі стражданням
Від загибелі пожатої
Безплідне існування
Невдячні види бруду і корупції
Ми закидаємо вас у бездоння" -
Rings of Saturn – Fruitless Existence
Маса порожнечі, що не могла
Бути не усвідомленою, як і
Кожна самотність.. Масова
Протосльоза, протозоря?
Усі ці огидні речі, що роблять
Нас людьми, жага перетворень -
Згине, якщо 'ми-вони' вкладуть
Час одне в одного, можливо..
Просто можливо.. - Я знаю
Чиї слова ти цитуєш, - Останні
"Spirit Breaker - Human Nature"
Переломний момент, така
Швидкоплинна, - Вогник
Її духа.. Повторити б, віч-на-
Віч, ніч, протозоря, протосл..
Відокремлене тяжіння, миттю
У пласких формах порожнечі
Виношуючи вакуум - вакуум
Народжує, відчуженість
Відчуваючи - він так в ній й
Залишається, "Закрийте очі і
Уявіть, як бути без сприйняття
Належного при відкритті очей
Постійна тінь, яка ніколи не відійде
Відчуйте темряву в холоді
Відчуйте тепло світла", - Death -
See Through Dreams, - 'Це-це'
Протозоря - протосльоза
Потойбічна, спомин
Усе у руху, відчуження
Я не могла створити
Щось для себе
Що за егоїзм
Погладжує свої
Викривляння
Ця музика
Зізнається
У безсиллі
Слова, я
Слухаю рифи
Де моя музика
Танцювальна..
Сьогодні мені
Вкотре самотньо
Танцювати, я
Зникаю най-
Милозвучнішою
Ноткою важкості
Поки ти волаєш
З сил останніх
Кашляючи
Вже криваво
Не стане
Більше сил?
А я знайшла
Той альбом
Аналоговий
Він на моїх
Відбитках
Пальців, як
Прослухати?
Помасажувати
Скроні? Твої?
-------------
А Я знаю, що він
Доношує браслети
Дружини, що за валюта
Мідні? Важкі, а що викарбувано?
Безоцінність, як і життя, мо' лиш
І тоді й обміняти, коли пам'ять не
Вдається зберегти в тілі хворому
Не виносиш з дому
В цьому часі немає ко-ф'ю, і у в
Мене генного матеріалу під
Відтворення, - Не маєш
Коду, бо знав, що підсядеш?
Безумовно, до порожнечі по
Той бік одинокої розмовності?
І що ж я? Потойбічна подруга?
Я більше не прийду..
Поки.. Не забуду
Твою чисту злобу
Ти віддався світлу
Найтьмянішому відтінку
Рожевого, що сказала
Дочка? - Панічна атака
Неможлива без зупинки
Шлунка, ізольований мозок
Послав, перед тим зняв
кофту, не заправлена
сорочка - натуральний
прес, нена'рочний показ..
Я занадто відволікаюся
Літаючи, замість, того
Щоб ходити, - Вірно
засукав рукава, жирно
рожеве усвідомлення
Кислинку б до рота
Тошно-тошно-тошно
Є у шлунку - до рота
Чарівний кишківник
Рубано пішов до
помийного відра
пусто побльовуючи
впав, розлігся, передбачав
забагато, вибач, шлунок
Вимушено піддався
знекровленою, полежиш?
Все всядеться? Я йобана
Іридієва плита, погладьте
Якісь німі марення
Чітко піднявся, - Я -
Зухвалість, і пішов
Блювати, - Як високо
Літав? - Десь серед крон
А я ще-й подумала - добре,
що хоч не падають каменем
Забав'но.. - Раніше, ти просто
Був наляканим, приховував очі
Помітно у роботі, але можна було
Заговорити, і це в.. Третє побачення
Як просив, - Неочікувані заздалегідь..
І так зрозуміла млинці вже ти з'їв
А мої остигли, це від одного яйця?
Лебединого, тебе так рознесло?
Давно не їв? Шлунок відвикнув.. Чи..
Просто - передумав, думала-я-думала
Мовчала, напрям зрозуміла-ж, куди..
Але він не в тому стані, гіперреальність
Немовля що відригує з переляку, худе й
Через постійну кислоту у роті - беззубе
Кут нахилу.. Повзе слимак між сітчастими
Прогалинами підлоги, - Хочеш буду твоїм
Пташеням? - Blegh!
Вистигли ніжненькі
Млинці, стали гумовими
Куди йому їх їсти, чим-чи..
Сніданком завтра, - Я зараз.. Я
Піду серед нічки шукати щавель
Я знаю де він вчора ріс
Ця долина - мій двір
Свіжий, умитий росою
Опівнічною, буде мор..
Будь-ласка піди..
Я не хочу зрізати
Далії.. Вони від дру..
Досталися, я не го..
Ще-б тиждень-два..
Ти не перепросив
Мусила піти, як-й
Сказано було, мо'
Світло твоєї основи
Зібрало б сил на
Перше слово
За трійку днів
Моя провина?
Не мала сил
Хотіла їсти
В минуле -
Не повернусь
Ззовні товща
Бездіяння в
Десять секунд
До його саду
А у ці батькові
Спомини для
Мене ще яблук
Не завезли
Рачій.. Точніше
Культурних
Співчуття
З них навіть
Соку не надавиш
Тобі у чорного рота
Кулачками, все закінч..
Ось.. Сльозами, але
Я вам цього не каз..
Знайшла лиш
Ожину, але він
Помітив її лиш
Через тиждень
В позі ембріона
Лиш і засинає
Твоя зухвалість
Очікувано, що
Ще-ж сказати
Коли згадуєш
Потойбічні
Пестощі серед
Крон, спільні
І що? Вкотре
Сльози? У снах
Він мене вбиває
Вкотре, мета..фіз..
Фзь-фзь, шершні
Більше не залітають
Настирливі, перші ж
Безхребетні, "бо-бо"
Скількох лиш не вбив -
Не користувався гасом
Й чомусь засумнів
Від відсутності
Ворога, так саме?
Серед полів шукаєте
Харчів? Не на часі
Територіальні амбіції?
У зло чиїсь мрійливе
Життя? Спокуса! Väldet!
Humanity's Last Breath
А є все ще відчиняю
Двері у свою рубку
По-опівночі, - Це що
Труп людства у ямі
Вічності? Кожен себе
Представляє, сміх
Це слово - логічна
Помилка цієї мови
Правда болюча
Хочу співати
Боги, що за
Основа, вибач
Мила це неможливо
Винести, це таке дно
Прости, - Тримай
Плід, що насправді
Яблучно-зелений
Мінерал.. - Апатит..
Розжувала, крихкий
Тримай("Боже,скільки
жразятобібрехаламил..")
Лежала на пуфику
Чекала, але ти не
Повернувся, - Чому я
Зла, позбирала найбільш
Шліфовані тобою бранти
Геометричні, й самоцвітів
Камиків, тих що найменші
Обробляв їх дивлячись у
Трубу над столом, іно -
Відать мені здивування
Насторожливі, волоцюжка?
Вкрала? - Та-ви-що? Мій
Муж - заможник (уявкою
Неспокійний, без мене
Буде перебирати каміння
В сотий раз після корпорацій..
Поки не віднайде й кристалика
Десь в граніті, це давно - все не
Рентабельно) Все здала за грош лама..
Металами на переробку, камінчиками
Що мали стати сльозами на руків'ях
На одинокі сльози зізнань у коханні
На перснях, підвісках, сережках, вони
Ніколи більше не перестрінуться, як і
Говорив - різним майстрам декадним
Крук
Якщо впевнений у тому, що там де треба, просто чекай мить
Слідуючи за відчуттям правильного розташування у просторі
Невже - це пекло, буду плакати зрозумівши насмішку
Ти - мій пекельний перепочинок, помру в невідомості
Не забувай споглядати зорі, бо лиш додаються, - Нагоди?
Тихо навколо, не спить лиш старий борсук, геть відігнав усіх звірів навкруги
Весна рання і невпевнена завчасно нагадує першими осінніми заморозками
Прокинуся і голодать.. Запастися б, невинна ти моя красуне
Не поспішай віддаватися кучугурам
Прокинувся від кличу бойового, - Орки!
Невже потрапив у Середзем'я? Гендальфа
На вас нема! Спокій - поліссю, не будіть
Приток начебто до вас спрямованих, я пам'ятаю
Хто розламав цю кришку від пекла, розлилось
Мотивоване вихованням одиноким у роботі над усім
У вусі моя дитина, Лейла, це неправильно
Ходити незнайомими лісами вислуховуючи
Її, а не можливі невідомі загрози, сміється
Відвідувачам годувати тварин - заборонено
А тваринам годуватися - ні
Мрячило, буде хмарно вночі -
Похід затягнеться, Місяць
Дивне місце посеред листяного лісу
Галявина з бузком і високими ялинами
Занадто південно для них, не симетричні
У гіллі, більші - з півночі, мрячило, легко
Загоряються навіть мокрі опалі гілки
Це все смоли, стало якось сумно
Від лілової волошки у місиві болота
На підошві чобота, почуття бінарні
Маятника свідомості зациклилися
На фіксуванні одного боку перетворень
Дикі манери, тваринні, тоскно-як-ніколи
Заєць схоже промокнувши - побіг, не в
Змозі більше очікувати, поки пройде
Повз ця бездоганна машина для вбивств
Дві ящірки сховавшись під парасолею
Лисички - нею ж обідали, зібрана вода
Пролилася на голови, звідки їм знати
Було? Побігли під іншу, прогнозованим
Обрієм планування, спокійно, лакомо
Вони тут жовтогарячими відьминими
Колами - скрізь, відварю і з'їм, як
Набіжить з плаща води обідками
У казанок, дивакуватим видовищем
Спрямування єдиного укриття на цю ніч
А серед неї відлітали гуси, клекочучи
Чи-то прощаючись, чи-то задаючи
Ритміку згуртованості, через півгодини
Доганяв їх самотній, загубивши ключ
Закашлюючись, а-чи зможе? Що я тут
Роблю.. Я подібно - річці, пливу повітрям
Зоряною пам'яттю, втекти до любові
Стійкої одноманітністю під світилом
Я зараз так закричу, що ви всі попрокидаєтеся
Я пам'ятаю де знаходжуся, говорю з борсуком
Приніс мішок кукурудзяних качанів, - А це шо
Таке, чому без зерен? Щоб тебе той холод
Наздогнав, смішко, облуда, а я тут давно глину
Перебираю, дивися що маю, - Бурштин? Не
Цікаво, думав тобі качани для утеплення ходів п..
Хочеш по-Весні стати найбажанішим самчиком?
Жирненьким, огрядним, зразком чеснот, дурно
Ділитися їжею перед зимою, кого ще з нас поборе
Голод? Та-й мішок? Що за зухвальство, - Не гони
Крізь каверзних маленьких пальчиків посипався
Білий пісок, - Не зрозумів, гіпсовий? - А ти все
Шукав де б тут добути, покажу, за два мішки
Кукурудзи, - Та ти гониш, - Канє'шно, за три
В мене ж лапки, один день лісом
Дві ночі полем, дякую Місяцю!
Все не так очевидно, органічні солі
Потоками дощовими вимиються з дернини
Океан повний не хилиться, осідає сіркою
Не змішано, що за глибина, чи хтось
Колись походить цими карстами?
Чим я тут займаюся? Хм, та придумай
Краще.. Сидіти у кав'ярні, самотньо?
Споглядати пари, й забуття спілкування
І Я вірю у людство.. Що? Торгова війна?
Наполягання незацікавлених у ваших
Товарах.. Жахіття стагнації без
Стороннього впливу не залучених
У вашому виробництві, не цікаво
Краще сходити у сухий карст
Набрати гіпсу піщаного, головне
Завчасно не намочити, а то
Буде камінь з відбитком горба
Начебто не маю багаття, й
Випариться благодатна волога
Все для чого?
У жінок - все просто, чим
Ніжніший - тим важливіший
Що поробиш як останній
Зовсім не жвавий
Вішаєшся на вухо
Впадаєш в око
Вервечкою зі сліду
Просто ж подорожник
Разом йдемо до цілі
Знайти заспокоєння
Хоч ілюзію, така
Агонія, люди сприймають
Її оптимістично, лавину з
Вчорашніх очікувань
Прохач, якийсь жах
Не битий у тім'я, та й ніким
Туди і не цілований любов'ю
Ти мій науковий консультант
Історія - це спілкування
Чим краще йде комунікація -
Тим краще, це основа мого
Геному, без нього не було
Б і піщаного мілководдя
Наклеп, Ти все ще носиш
З собою кіску якою зарізав
Перше людисько, крихкий
Метал - твердий, бог на
Камінь найшов, сміх-та-й-го..
Наклеп, який це вже на ній?
Сточується, консервуєш?
Наварюванням пам'ять?
Перепони, чи то припони
Не зірватися б у глиб
Наклеп, я не страждаю
Забираючи людину з
Прагнень, не взнавати б
Совість оточення людського
Прод.. Ніжних потрібно ніжити
Найцінніше - роблене
Власноруч, усміхається
Говорячи про потойбіччя
Шаман, а потім згадує
Людську форму -
Пригнічує, любить їсти -
Любить жити, але (Я ж
Тобі писав до чого
Приводять ці поневіряння
Природою - до Тебе, як
Остаточної цілі розуміння
Досвідного заспіву божої
Пісні, Ти - просто Амвросія..
Чомусь алергенний
Як і солдат голодний -
Не воїн, тримаюся за
Світ коренями, сохну
Недостатньо вологи
Здібний воїн - економний
Прямо у голову, - Не попав, -
Та-щоб-тобі.. Не лякай, чому
Так рідко гуляєш з цими
Думками? Частіше -
Мисливцем, розумієш?)
Ти не знаєш, що шукаєш
Зациклений передбаченням
А тут чого? Все на своєму
Місці мільйони років, решт..
Ки, осочити - не тяжко
Нікуди ж уже не убіже
Осіло й спочиває
Таке здуміння - залучити
Знайти спосіб йому вкотре
Для витання, відбиваючи
Світло від металевих стін
Прикриваючи основу не
Сличну, не сличну
Замажу маззю, замажу
Усі доступи до комунікацій
Що вариш? Тобі у це грибне
Вариво - зерна, був-би супчик
Пострибала, відьмою, зникаючи-
Появляючись у просторі митями
Позбирала усі насінини диких
Злаків, дві жменьки, схудли
Її пальці, витончившись
Нагадуючи безморшкувату
Старість, - Мілке, не культурне
Лисички краще витягнути
Завчасно, бо розваряться
Поки відвариться костриця
Буде каша на грибному бульйоні
Такого я ще не пробувала
Балачка, балачка, балачка
Облюблениця, Ображка
Що-ж я на-патякав?
Відволікаю від досвіду
Знайшов вже мені гіпсу?
Молилася у Вавилоні
Безумна? Побачила видіння
Полотнище у падінні, схоже
На вазу, щось у тій тканині
Летіло, вівторок сімнадцятого
Наробила діл минулої п'ятниці
Струмок у долині давно висох
Разом з каналом від нього кудись
Убік крізь осоку до копанки,
що поросла лободою, кіноа?
Смачна, збережу насіння
Під цією глиною вапняку,
гіпсу - цілі моря, варіацій
Залишку морського життя
В принципі, чорнозему
Без них і не було б
Така важлива першооснова
Та її глина, глина, глина
А цей нахил відносно Сонця?
Скільки випадковостей, може
Мене чують і боги?
Збуджений рух думки
Клінічна самотність
Щось штурхнуло
Чи-то пожовкла
Берізка, що опадає
на ще зелені трави
Мозаїкою (- Зіграємо
у шахи?) Давай, може
Щось згадаєш, життя
Минуле, травму вбивства
Подив у продовженні руху
Розпочалася давно осінь
Люба, і явлення твої
Порідшали з сонячними
Днями, літом забувала
Бо наче "постійно п'яна"
У дівчат все просто - люблять
Цікаві, нові знайомства, як тут
Не ревнувати? Наче ми вже спа..
А зараз - просто похолодало, а
Я - зваба, як туманно-грибний
Мисливський ранок, спокійний
Уважний до яскравих зерняток
Руху, чому ж не я, не веселюся
Бо не такого прагнеш, явишся
Як повернуся у долину на корабель
І попливу колишньою величчю витоку
Безіменного, напуваючи агломерації
Алюмінуванням проти їді однаковості
Оспівуючи смерть присмаками, який
Я на смак? Погодишся? Неможливо
Дещо описати, боюся, як той заєць
Клінічна самотність, жодної забави
Але ж ти прийдеш? Й каменюками
Стануть бідкання, всього достатньо
Я щасливий, Я радий, не забувати
І ти вимазуватимеш стіни гіпсом, бо вапно
Занадто добре зберегло тваринне походження
Можу зібрати осілу біоту підлаштовуючи реальність
Під марення, якась кістяна мука, молоко - Blegh! Не
Зліпиш вкотре камінь, зіпсували вапняк.. Як мармур?
Деградація.. Прогресування самотності, відповідно
Жатній спроможності виснажених покоїв духам-квітам
Логічна помилка.. Зводиш з розуму
Функціональний на рівні - ходити
Залишився тваринний острах, перел..
Ти мене приймеш? Вибач за форму..
Вона трохи задумується як-б-це-виж..
Така ноша.. Її так довго творили
І така випадковість, ось тобі, - На!
Відчуття! Закоханий, але не знаєш в кого..
Мусить бути сутність? Хто придумав слово
Персоно-фікація.. Панічна атака..
Краще мертвого спрямування.. ?
Усі турбують мене переймаючися?
Прокинувся, одиноким під плащем
Наче собака, яку прикрили не витримуючи
Дивитися передсмертні конвульсії, ви мене
Отруїли? Але я вижив, посудомило та-й-лиш
Записки не знайшов, сам, покинула, але
Повернеться, просто в якоїсь акули
Почалися перейми, який борсук?
Дочка - вмерла, бо розрядилися
Навушники, вкотре, Ліра з нею
Усю ніч теревенила? Крадійка, а-що..
Поганого? Світало туманно, на ялинках
Кричали круки, як і в людей надмірно
Віддаються як коханню, так і вихованню
Галасні, не розкривайте розташування
Гнізд, шуліки крадуть пташенят, не хата
скраю, нічого за дверми, ілюзії, не пали
Мов на опиті тупиш, це не Ти, поголися,
а то - як чорт, виношуєш осінню вирощене
Весною ще літом, доторкнутися б до тебе
Для того не шукаючи дотику до спокою
В собі, це важезно, просто людина
Промов хоч слово, інак ми вимремо
Поодинці разом, без надії, промов хоч
Слово, маленьке звершення у великі
Початки, у німе порозуміння, не-вибача..
Ти наче весна, відчуваєш впевненість
З швидкими, теплими вітрами, так-висо..
Невимовно, говорить голос грубуватий
Для його худоби, десь загубилися баси
Так говорять люди після довгої
Мовчанки, чимсь зірваним у писк
Когнітивний дисонанс, - Я ніколи
Не повірю в твою магію..
Високо кричали круки, й не
Дивно, що вороненя схопили і
Інтуїтивно відпустили в надії -
Розіб'ється, серед високих ялин
Кричали круки, і чи-то у сварці
Особистій, чи-то, бо через неї
Недогледіли, Я туди не полізу
Тепер ти мій, тепер Ти мій
Який борсук? Вигниле ядро
Впалого ясена було йому за
Домівку? - І ще далеко йти?
Посилає, стукаю по стовбуру
Є хто в дома? - Я нічна істота
Дай поспати, а-то всю ніч слухав
Ваші скиглення, бе-ме-не-дурне!
А на вулиці ще-й - сонце сяє
Не прикрите, та-я-ж очі спалю
Посилає, ну в-принципі
Зрозумів напрям, десь
За цим лісом - поле курганів
За ним озеро солоне
Виварити може трохи ледь?
Холод, ранок не морозний
Буде наступним, хмаринки
Не втримають тепло
Опуститься космічна
Холоднеча, і Ти з Ним, і
Ти в ньому, як вороненя
В казанчику, такі в нього
Сталеві ясла, все точить
Дзьобик, за озером сліз -
Карстове плато й жодної
Гори у тисячу сажнів, дивно, та ні
Цьому часу Альпійська складка
Невідома, просто - кристалічний
Щит, чомусь захотілося до людей
Мені теж не-до-вподоби той черевичок
Що з камінчиками і лозою, зухвалі погляди
"Сонечко яскраве.. Не ховайсь лишень!
Нині гарний ранок - буде гарний день!
Ми з тобою дружно в перший клас підем!"
Тутешніх, просто пройтися, глянути
Культура - не в геномі, чи-так-багато
Рудобородих? Стало по-ранковому
Холодно, пережди світання, розпустив
Волосся, нехай не мерзне шия, сковую
Чи.. Ритміку швидких фіксувань замор..
Завороження, серед правильних людей
Я відчуваю наче все зроблено часом
Самим, покриваючи себе рожевим
Жиром на відварі квіток шипшини
Я знаходжу собі місце серед вічно-
Свіття.. Вічнозмі.. - Ходиш, лиш тут рік
Чи вже три? Даси
Вороненя? Мінус
Зроблю хороший
Ні, ти не голодний
Ну-що-поробиш..
Зловив свою ґаву?
Очікуй на мене
Віднесу додому
Вороненя дочці
Повернуся до
Полудня, мо'
Можеш поспати
Нині буде гарний
День, ти не бачиш
А він приходить
Тут буде Твій є "Закритий Сад"?
А знаєш, хто тут жив? Він реальний?
Темний хроніст? Ким він був? У
Твоїй тривожній першопричині
Хто грає за такий підвід
Поганого хлопчика?
Зрештою й діаманти чорніють
Коли викосиш? Розпочнеш на
Тій галявині? Знаєш хто..
Ні, не говори.. На "Е-е"..
Ти навіть не запам'ятав
Того темнолісся за нею
Де у пам'ять відняв його
Череп, і сховав! Сховав!
У свої вбиральні тиранічній
Добре, там ростуть нагідки
Але морози з дощиками
Вбивали насінини, північ
Хочеш сказати Ми всі
Однолітки?
Чи-це-ще-один
Мертвий кінець
Розмови?
Щось наздоганяєш?
Відтворюєш, - Скажи,
що створила щось "Нове"
Я тут лиш і для того, бо
Ти не віриш, що сам
Можеш, цураєшся
У мою досягу зводиш
Має-ж бути щось, іно -
Я самотня? Виходить
Я самота.. - Не вганяй
Скалку задум'ям, загн..
Витягнеш? - Безперечно
А воно мені тре..
Прокляла Мене Весна
Та, що "Пробудження", Все-змінна
Порозуміння не передбачалося
Відповідні лиш у тілі, намагаюся..
Любиш зонтики? В мене ними поріс
Гнійник, - Зрадів? Розчарувався?
Просто, поруч росте в'яз, роздає..
Не пантерний мухомор, літній -
Насправді, але спробуй прорвати
Цю плаценту, залишається на шля'пці
Я насправді - радісливий, відчуйте ж
Не готові, все у гримасі світла, забагато
Корчишся у реготі потойбіччя істинного..
Не болото, долина
А чи рай чи пекло, скинув мішок гіпсу з шиї
До ями, разом з торбою дубових жолудів
Здивувала гіркота, точніше її новизна
Криволісся, лиш осики стоять вільно
Як в дома, ну і мені вже не одиноко
Лейла говорить про евакуацію, - Не
Будь гордим, запроси допомогу, не
Факт ж, що почують, або пішли назовні
Тобі тут не добре, холодно, холодно,
бо там ж - зорі жодної, жодної, боги.. Боги
Її голос створений, щоб лиш співати
Такою бачить тебе бог.. Самовіднайди
Ідею, це йому ж така насолода.. Звісно
Не ко-ф'ю, не так бадьорить, благодать
Як "Яка"? А я й забув про очікування
Змусь бога засумніватися у доцільності
Передбаченого запрограмування, стерто
В пил, перероблено, ми тут лиш, щоб
Творити, ми всі споглядаємо і творимо
Мене не було тиждень, попадали горіхи
Поки носив гіпс, по-ближче, на вже камінь
Дощило, їх позбирали білки, знайти би тепер
Їхні сховки, або лиш "її", дякую за допомогу
У саманний тандир помістилося - дві сотні
У прогнилий стовбур яблуні - десятків п'ять
Ще над кострищем, у чавунній чаші, під купіль
Під брезентом - триста тридцять один, два
Три, невинність любить волю
Під першим я розумію і
Пізнання, що може його втоптати у землю
Заживо? Жахіття, сама відсутність свободи
В пустій хатинці на курячих ніжках - що коріння
В курнику пустому вже як місяць, останнього
Теропода з'їли лиси, вітаємо у ері ссавців
Пануємо, на сідлах замість яєць - по десять
Ви всі мігруєте лісами, звідки вам знати
Що місце осіле дане, ковчег все просідає
Болотний торф - не те йому місце для
Паркування, інколи переміщення у часі
Непрогнозоване, подякуй, що не нижче
На пару кілометрів, та краще вже там
Поглинає він матерію у перетворення
Пащею, а вона ловить нею лиш повітря
Навколо мене одна-й-та-ж метафора
Лиш і ходить, вирив підкоп під вантажний
Слимаки, - Навіть вони уже твої вороги
Скажи, що не відчував слиз яким вони
Помітили свої гриби, ось і повернулися
Знаєш, сміється, Добре, що у в'юнів
Лиш "попко-легені", знаєш чому круки
Не їдять слизняків? Бо не цікаво..
Трап, не набігло води, все всохло, кут
Нахилу все ще тридцять відсотків, це
Просто знущання, - Насмішка, вичерпався
А ти думав помитися? Був ж під дощем
Рахуй, що під душем, - Смішно
Тріпочучи ангельськими крилами
Значення чтива - перебільшене, але
Людський досвід жалюгідно крихітний,
щоб не читати, скарби стариків
Прийдеться дряпати стіни наждаком,
щоб ліпше до металу липло, про що
Я? - Лейло, опусти будь-ласка цю
Браму, - Тобі лінь вже навіть поклацати
Браслет на зап'ясті? На тебе очікує
Подарунок, так, це був ялівець
Кілограм десять, проходить крізь
Стіни, так, я наварю для тебе
Чорного з нього цукру, наварю
Бо мені не важко, а тобі - приємно
А навколо простори лепехи, зацукрую
Таких ласощів ти ще не їла, "Відьма"
Це саме Лейла так її назвала, у
Комплімент, така культура, злу
Не вигідна смерть господаря
Як і паразиту, от-лиш, життя
Ділиться на два, розділене
І лялечка трісне.. ой-йой-йой
Шугалія - шугає
не додати не відняти
Полум'ю бути як є їй
Іскрі на що впасти
Боятися - не знати свободи
Залишаючись вірними мертвим
Ми забуваємо про живих, не
Настільки вільних у турботі
Вигин
Вкотре тут, як початок
Що значив би - шлях до
Цілі, до чого-не-небуть
До чого? Нарація житія
Паздерник, хочеш лиш
Пакати отруйне зілля в
Надії, що буркун вальний
Зробить з нього ліки?
І ти - розмовний, просто
Лущиш маїс, йому тут
Не місце, Гаврановий
Зарано, - Тобто, залізний
Монстр в болоті тебе не
Бентежить? Все з нього
Плата - торф, - У скутку
Викопаєш? Добравшись
До кристалічної породи?
У п'яти верствах чудова
Галявина, думаю, скошу
Сухостій до снігу, складу
Сарнам у зимові ясла
Не розсію насіння, бо
Воно вже частинка мене
Така відплата екосистемі
Омину шипшину і карагачі
Що червоніють першими
І останніми опадають
Безвітряним холодним
Вечором - синя димка
Духу, того, що був не
Потрійний - стелиться
Рідколісся, але я десь
Нижче, вдихаю сік
Надземного різнотрав'я
Якому однаково - відмирати
До коріння, не нижче, - Зима
Близько, спотребу тобі возів
ще? - Гдесь десять
Тисяч, не менше
Що там на зовні?
Розважаємося?
Чи гай-да зорі
Запалювати?
Якщо тим має
Все скінчитися
То - нехай не
Наступає на
П'яти дум
Сьогодні я
Курю, - Курю
Папіроси
Сьогодні
Я експлуатую
Експлуатую
Слово у волі
І мене не потрібен секс
Недостатнього, щоб
Задовольнитися тобою
Як і землі одного лиш світанку,
щоб прогрітися від сонця
Любити б від світання до
Закаття зіниць, може-може-мо'
Убожство моє когось цікавить?
Сьогодні, сьогодні я оминаю
Роботу вдовільняючись її
Косами, які не можна було
Й уявити своєю дешевою
Ідеалізацією односторонньою
Ось чому життя переможе
Об'єктивна не-річ, і не
Подітися, - Відчуй же тиск!
Віддатися тій, що у болоті,
що бузину й верби хилить
до долу своїм холодом
нехає поросте крізь ребра осокою, рогозом
Усіма тими лезами не взятими у оборону
Куди тебе загнали люди своїми вирубками і
Оранками лісостепу, ти така зла, - Брехня
Викопай бульба далій, в долині - морози
Ходять розкутими першими, і я почну
Приходити частіше у компанії грайливих
Брехня! Вони чередують культури, новий рік -
Новий квітник, та де селитися бджолам?
Твоя кора - моя кора, з найтонкішими її
Клаптиками десь угорі, просто тягнись
Не розумію як можна співати під водою
Тим не менш, нектар - солодкий
Попиваю для збалансування
Кислотного балансу
Піт солоний, посмокчу
З твоїх поранень, працюй!
Роби! Так, щоб не бачили
Соромна людина - обділена
Увагою споглядань фіксован..
Вичисти до білої заболоні
Серцевину прогнилого ясена
Наріж, будуть хатинки бджолам
Які сарни? Ті, що стали китами?
Розглядала сонечко у відрі з водою принес..
Перебирає, весело мені з його ніжок-весел
Пливе повільно, але впевнено
Запевняю - погниють мечі із піхв достаті
Залишаючи по собі лиш хрести-руків'я
Позолочені, єдиний вхід-вихід - задній
Відсік, смітник, Тут пахне духами нафтовими
Постійно щось десь гарчить, привертаючи увагу
Поламане? Бігають навколо ніг наніти, вороги?
Перетворимо! Але натикаючись на плоть ніг -
Відступають, - Не у вашій волі? Вичистили
Іржавину підошов балеток, не відразу помітила
Так, вони для початківців, щоб легше було
Навчитися пальчику одному мою вись тримати
Головне, обійти яму закриту по центру, все
Непотрібне - у реактор, там тобі повернуть
До єдиних обіймів світла(відякихтебевідірва..)
Було, надумають тобі іншу форму, більш
Життєрадіснішу для невинного хлопчика
Ти хоч раз пожалів те, що туди закинув?
Навіть не спадало на думку знищувати
Докази, але.. Усіх своїх курочок я туди
Закинув, лисиці - викопають й падло
Поїдять, не голодно, але зима за рогом
Що поробиш, інвазивний вид, не хочу
Перечити природному відбору, - Як ж
Ти го'овориш, - Не моя нотка, смійся
Як-ж.. Ти все-все завше ускладнюєш..
Не думала навіть, й чим вони стали?
А-шуліки чому вважаються умовно
Перелітними? Я люблю твою усмішку
Що'на'скажи, - Вони не відлітають, поки є
Чим поживитися, кочівники, чим стали?
Такі безстрашні, птахи, навіщо їм сфінктер?
Ти його, вільного не навчиш регулярності
Кореневищами культурними, - Дістав
З он-того трюмо, що в лівому кутку?
З лона за склом, готові інгаляції
Ін'єкції, помазання, причастя..
Дякую за цирконієве напилення
На підошвах, ні, мені в них не
Холодно, любо, не відразу
Помітила, і тільки зараз
Зрозуміла, керовані тобою..
Цінність на видному місці
Стійкий полудень
Страшний кінець
Краще страху без кінця
Він вийде коли буде вже
Пізно, втомившись боятися
Незацікавлений до усього
Бажаного, страх усе пожер
Ніяких катарсисів побори
Як гласить життя
Кричи за свою істоту
Бо ти не звичний аж-ніяк
І нехай стане усім соромно
Що не кохали за життя
Я нічого нікому не мушу
Навіть передбаченій
Дружині, котра загубилася
Серед претендентів лук її
Натягнути ступивши ногою
На вигин, тягнучи до себе
Тятиву рук, - Жахіття
----
Ти напевно відьма?
Єхидна посмішка, очі
Туди-сюди, - Можливо
Хтось заслуговує мого
Суду? Й розуміння 'на-
Що-воно-мені' це психо-
Фізичне покарання? - А
Я тебе послав, - А я по-
Своєму зрозуміла
Ніколи не вибачайся
Засвіти, - Засвіти
Позбав тягот волі
Що це за місце?
Не придурюйся -
Голос в голові
Не високий, не низький
Оксамитовий, - Ти все
Знаєш, мухомори -
Амплітуда коливань
Уявленого, хаосу
Нестабільного -
Результатом
Кінцевого утворення
Важкі не-метали
Розпадаються у
Нейронах, вивільняючи
Материнську уяву кудись
До маси потойбічних реалій
Вона не дивиться більше на
Зорі, там все тихо, як в яслах
А-ось ритміка наших страждань..
Так-все просто, насправді
Мені легше сприймати його за
"особливого", тавроване, розуміння?
Так-так, усі ми унікальні, а означає -
Передбачено збіжні, як мо' не нра
Чуже завзяття? Розкажи мені про
Корали, котрих живить планети
Живе ядро крізь тріщини?
Розкажи мені про корали з днин
Їх там куди більше може розвестися
Над ними вся ця метушня, що опадає мертвим
Снігом, мо' - поживним, що осідає на безмежжя
Океанського ландшафту, що буяє життям
Ще нижче, на рівні дна, із струменів окропу
Пекельного, ствердитися б, вхопити і не
Вмерти, сніги з мертвечини туди не долітають
Хтось за нас прогресивніший - все підбирає
Тож, ми тут зародилися, тут і.. Вказувати
Початок азаж? Зате не сама
Не заганяйся, сльози і горе, кожен
день освоєння життя закінчується
горілими руїнами, темний завойовник
Повторяє вкотре, - Знову Світло впало!
Настане Темна Ера, Ніщо прийде істинною
Дуристика, все занадто чутливо, якщо це
все для соціальних дурників, так буде
Прикро, поростеш грибами, милий
Не поспішай, я не готова, як і ти не був
Перед виходом, я тебе люблю і ховаю
Кожного дня, ніщо переважає, але коли
Ми були на боці здатних? Велика воля -
Зільний сумнів, пообрізає усі сутності
Що без доказів на засудження тебе
Дотирають твої зуби, відійшла боязнь
Вони заженуть твоє серце до смерті
Накинувшись на..
Поспішаєте, милі
В роботі помирайте
Велична насмішка
Пекельні долини
Бездонні кочигарища
Гори блакитного по..
Сорому, пірнати?
Зоря нічого не будує
Яєчної шкарлупи
Ясла не утримані
Закритим ядром
Хвилини від людей
Ти відчуваєш себе одиноким?
Закінчилося щось міцніше? Хм..
Мідь - завжди була найкращою на балу
Коштовністю, легко можна все, що хоч..
Забажаєш виплавити, дрібка
Майстерності, і ось, вічний
Посуд, добав лиш олова
Та кому потрібне твої
Кубіти іридію, спробуй
Ще його підняти лишень..
Вийти? Я просто з цим
Якорем - провалююся
Вгору? Скільки зусиль
На переродження
Минулого заради ко-ф'ю
Ні, не легше втихомирити
Виходи вакууму, нехай
Все попливе рікою і до
Спокою, але-є шлях у
Нору.. Простіший, яко
Людей мовою веселиш
Цей магметизм - вічн..
Тебе легко знайти
Твій дім, завше
Пахкотить чимсь
Сушеним, чи-то
Сіном, чи дровами
Грибами і травами
Я серед них висушу
Твоє тіло, перед
Поміщенням у
Банку з медом
Напівжиття котрого
Вартуєш, безперечно
Я мушу тебе вбити, - Так
І в цій епопеї справедливості
Мене запрошують на страту
На хвилинку лиш раніше, аніж
Решту, - Чорт! Той мед - не
Дикий, бо зернистий, в ньому
Мухомори у пил подрібнені
Вони лиш для тварин, забуваєш
Все проти паразитів, паразитів!
Безсумнівно, - Але тобі миліше
Їхнє сп'яніння на хазяїна! Як т..
Ти високо уже літав? Бачив
Руку матері? - Вона відразу
Над рівниною під проваллям
Під цим вигином вакууму
Їй любо було тебе бачити
Немічним? - Тут - безсумнівно, але
Там - над культурним потойбіччям
Вона розчісувала пальцями моє
Галактичне волосся.. - Тут, тут
Наче вже запізно? Застояний
Простір, - Безсумнівно, - Ще
Раз скажеш схоже слово - і я
Тобі дам ляпас, - Безпе.. Чно
Встала, закрутилася, зни.. Я не
Бачив її, але відчув поличник
Стоп, що? Що ти сказав? - А-а-а-а..
А тут час фіксований, не вернутись
Ось і доторкнулася, чи не так? - Чорт..
Ти проґавив свою ноту
А Я обіймала тебе сонного, оберігаючи
Від холоду, це так важко, коли він твоя
Основа, не могла заснути усвідомленою
Ти - віхола, що вкладає спати, гарантом
Перейнятої естафети, ти купаєшся у
Сонці посеред безкраїх білих просторів
Що для тебе та-я довга ніч?
Ти - Canis lupus, білосніжний
Ходиш, не полюючи, очікуючи
Пирування весною, просто
Зберігаєш її осіннє тепло
Згодом тебе витіснять
Лісосмуги, що за мітки..
Чужі, та ти - одинокий
Не заграєшся зі зграєю
Літом я якась акустична
Повія, скільки стогонів
Віє, на-що мені твої
Бормотіння, навколо ж
Свято першого року
Народження, весна
Згадує про коріння
В якому ще зимувати
Здіймається і квітне
Корабель, ковчег -
Її лякає, занадто
Стрімко до потойбіччя
Шугалія, отже ще - гора-шоломом
Васаточка зверху, з підметеним
Хтось викопав яму, сказав, - Треба більша!
Копай-же! Викопуй, як взявся вже робить -
Відкинь й сопілку поодаль
Вилазиш натхненням з
Ковчега предків, не робиш
Воду, тридцять градусів -
Наливка? Чи перехід угору?
До світила? Ніщо з ядра -
Вилучено, спалахне - як
Усе добереться і до нього
О', де мій во-о-рог? Це - не
Те, чого хотіла, лава натекла
Схилами світила, водою слідом..
В яслах не було невинних, ця
Дотичність розпадається
Зданими у взаємодію рукам
Такий камінчик ми наліпили
Десь на лезах сонця - бруд
Вічним богам, мене так
Довго на-точували, биттям
Об непридатне до лагідності
Структурування, логічна по..
І все-ще жива, масштабна
Триєдина у невинності, буде
Чорна діра, ми провалюємося
Скотившись променями гравітації
До тиску відповідному відчуттю
Обопільності, - Граєш у моїх
Венах, відкинь сопі.. Погарчи
Вдихом до наповнення вічністю
Форми, що милується моментом
Усім не знайти місця, мо'-лиш на
Моєму персиковому пушку, так-
Ий' чуттєвий, вата просякнута
Бажанням загорітися, чадом
Вкотре? Поетика відплати
Так багато кисню в камені
Ми випаровуємо уяву, знає
Розпочав битися ще в утробі
Доброзичливість зів'янення
Відплата, повернути більше
Кисню за поглинуте, землі
Я віддаю своє в кожному дні
Всівай порослі травою дюни
Квітами, зима буде сніжною
А весна, відповідно - плідною
