Розчавленою мухою зеленою.
Із крапки вже не вийде більше коми.
Була тобі рабою і сиреною.
Та чи тобі, тілесний паліндроме?
Мій ультрафіолет марудив ваксою
Той, хто живе в тобі, відчувши владу.
Так всесвіт вчив, то зрадою, то ласкою
Собою стати. В цьому прикрість правди.
Тобою спокушають ласі демони.
У пиріжку із сміттячка начинка.
Все розумію, та флюїди венами
Несуться, в ритм чеканячи лезгинку.
О, вищі сили, нащо ці затемнення?
З очей заберете, забуду миттю.
Та бродиш, незакінченою темою,
Старі на мою хіть ладнаєш сіті.