Пада білий-білий сніг,
До землі летить,
Пада дітворі до ніг,
А вони в ту ж мить
Ловлять залюбки сніг той,
Але тане враз
Їх улюблений герой,
Тане кожен раз,
Як усі вони його
Пробують піймать:
«Ну, чого ти, сніг, чого?
Дай же нам пограть
Із тобою», промовля
Хором дітвора.
А тим часом вся земля:
Поле, луг, гора,
Ліс, діброва, гай і сад –
Білим все стає,
Як зимовий снігопад
Візьме за своє –
Все той сніг собі летить,
Долі, вниз паде.
Снігу лет не зупинить
Нам повік, ніде.
Він холодним і легким,
Мов пір’їнка, є,
А також сніг є м’яким,
Та вмить розтає,
Як дозволимо йому,
Щоб в долоні впав.
Снігом був він мить тому,
Та водою став.
Євген Ковальчук, 30. 01. 2020