Мина невпинно час,
Проходячи повз нас.
І нам те не змінить.
Пришвидшить, сповільнить,
Минуле повернуть,
В майбутнє зазирнуть
Не вдасться, ні. Повік
Не зможе чоловік
Ані на жодну мить
Ніколи це зробить.
Ніхто з людей не зна,
Відколи він мина,
Бо ще їх не було,
Як часу джерело
З’явилось, потекло,
Та й бути не могло.
Світ, що Землею звем,
В якому ми живем,
Умов належних в час
Отой не мав для нас.
Коли він пропаде,
Кінця свого дійде́,
Також не зна ніхто.
За сотню літ чи то
За кілька тисяч літ
Погасне, з ним і світ.
Але подумай сам,
Чи перейматись нам
Тим слід? Нам, кожну мить
Цінуючи, слід жить.
Євген Ковальчук, 22. 02. 2020
