Самотній я, мов Крузо,
Десь глибоко в душі.
Моя владарко-музо,
До мене крізь віршí,
Тебе молю, благаю,
Прийди, прилинь, явись,
Від сну, який без краю,
Нарешті пробудись!
В тобі лиш є та сила,
Прекрасна, неземна,
Що ангельськії крила
Дає мені вона,
Аби я міг літати
Не тільки в мріях, снах,
А й міг також витати
У творчості рядках,
І серцем, і душею
Ширяти, наче птах,
Над світом, над Землею
В своїх думках-віршáх;.
Не просто так ширяти,
Без цілі, без мети –
В людські серця вселяти
Все те, що маєш ти
Й даєш мені – ідеї,
Чудові, чарівні,
Що квітнуть, мов лілеї,
Розкішно у мені,
Щоб взявши всі те диво,
Збагнули до пуття
Його й жили́ щасливо
Впродовж всього життя.
Євген Ковальчук, 21. 03. 2020
ID:
976112
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками дата надходження: 06.03.2023 20:27:22
© дата внесення змiн: 06.03.2023 20:27:22
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|