Ні, не плачте ви дощем,
Сірі хмари, в серці щем
Не будіть моїм важкий
І пекучий, і гіркий.
Хай він спить у глибині
Серця, на його десь дні!
Хай він спить і не встає,
Хай же серденько моє
На частини, на шматки
Він не рве, сумні думки
В голові не виклика
В час, коли він виника,
А в душі – ті почуття,
Що отруюють життя,
Те життя, що протіка
Поуз мене, мов ріка,
В вигляді отих подій,
Що на земленьці оцій,
На якій ми живемо,
У майбутнє ідемо,
Мають місце повсякчас
Вколо кожного із нас.
Хмари, розступіться вмить!
Хай же сонце заблищить,
Хай же сонце засія!
Вас молю, благаю я.
Хай же сонця промінці
Теплі на моїм лиці,
А також на лицях всіх
Викличуть щасливий сміх!
Євген Ковальчук, 03. 05. 2020
