Немає снів, не маю слів,
вірші пісні, немов проскура
і Богородиця похмура
зібрала виварку гріхів
й несе тепер на Божий суд,
не відмолити нині й крихти,
яке повітря чисте-чисте
і злякано чекає люд.
Чи визнаю свою вину?
Та звісно – так, бо я – людина
і полюбивши Україну,
лишився спокою і сну.
У ній вмираю кожну мить,
коли так хоче жити тіло,
молю до Господа несміло
за Україну, бо болить.
21.06.23р.