|
Леонід Луговий
«На п’ятдесятій широті»
Поезії.
Видавець – ТОВ «Видавничий дім «Бук-Друк»
Житомир - 2023
(Об’єм – 116 сторінок)
Палітурка – тверда
Тираж – 120 прим.
Леонід Луговий добре відомий поет-аматор. Володіння поетичною технікою йому дається легко. Його поетична палітра тематично багата і різножанрова – є любовна, філософська, пейзажна лірика, вірші для дітей і інше. Але найбільше в його доробку вдалих і глибоких творів воєнної лірики. І пише він її з початку російсько-української війни, розв'язаної Росією 2014 року анексією Криму та введенням російських військових угруповань на Донбас, а не лише з 24 лютого 2022 року після повномасштабного вторгнення ворога.
Ось рядки вірша опублікованого ще в 2016 про любов до природи, яка квітне навесні і красу якої не здатна знищити війна:
Вже відбито ворожі атаки,
Вже на схід розміновано шлях -
І цвітуть над окопами маки
На притихлих, південних полях.
(Строфа з вірша Леоніда Лугового «Червоні маки»)
Війна породила велику кількість поетичних творів і стала у поетів та письменників головною темою творчості. Після 24 лютого Міністерство культури та інформаціної політики запустило проєкт «Поєзія вільних», на який лише за три місяці надійшло більше 10 000 віршів про війну і вони продовжують надходити, бо війна страшна, болюча, жорстока триває. Таке віршування є свідченням колективного прагнення нашого талановитого народу висловити свої почуття в римованому образному слові.
Війна почалася несподівано. Про її прихід говорилося багато. Передчуття війни електризувало суспільний та приватний обшири країни. І попри це все вона потрясла всіх навіть тих, хто до неї готувався.
Тут сніг брудний на сонці не біліє
І порохом пропахнуті вітри,
Підступність братовбивчої Росії
Своєї тут діждалася пори.
«Солдатам»
Війна є найяскравішим виявом волі нації до буття, коли загроза знищення викликає масштабний спротив суспільства, прагнення здолати суперника і в такий спосіб відстояти свою незалежність. Ворог, що несе смерть та руйнування, викликає лише почуття ненависті.
Тільки схід "Іскандером"
Новий день запалив, -
Тхне бурятом і стервом
Від російських полів.
«Під Чижівкою»
Драматична біографія українського народу є наслідком неприхильних історичних обставин серед яких на першому місці – сусіди. Важкі сторінки української історії в формі вірша Леоніда Лугового, як спалахи болю, як крик душі, як протест проти несправедливості – чому ж знову і знову повторюються страхіття з минулого.
З прогресом в лад, через приціли,
Не так, як в час кочівників,
В шарнірних баштах ловлять цілі
Розкосі очі чужаків.
«Орда»
Горе, біль від втрат і розлук, материнські сльози, радість зустрічі та перемог, помста, лють, розпач, віра, любов до Батьківщини і всеперемагаюча надія – далеко не повний перелік почуттів, які породжує війна.
А у полудень окрик з машини
Скрасив тишу гарячого дня -
Повернувшись, знайшла господиня
На руїнах своє кошеня.
«Кам'янка»
росія нікуди не дівається, вона розглядала і буде розглядати Україну, як сферу свого впливу, а російськомовних громадян України, як своїх співвітчизників. І це в будь-який момент може бути приводом для нового «дружнього візиту» з метою їх захисту від «фашистів».
Той же ворог, ті самі міста...
І у Києва вкрадена віра...
Примовляв кошовий неспроста:
"Не буває з росією миру".
«Це війна, побратиме…»
Тому розумною стратегією виживання для України – як держави і нації, – є цілеспрямована реукраїнізація. Русифіковані українці говорять російською не через любов до росії, а за звичкою. Змінити мовні звички - завдання важке. Леонід Луговий, як і багато хто в Україні свої перші літературні твори писав російською. Але зрозумівши, що домінування російської є джерелом небезпеки для Краю, перейшов на українську. Перемогло бажання автора бути частиною національної культури.
Над Звягелем зорі і трель солов'їна...
Минає тривожно воєнна весна.
Спокійного неба тобі, Україно!
Слов'янському краю - свої імена.
«Звягель»
Елементом рашистської «гібридної» війни є й залучення до інформаційної агресії і антиукраїнської політики православної церкви московського патріархату, яка вільно себе почувала на українських теренах.
Дев'ятий рік вогонь в степу гуде,
І хижо наїжачена стволами,
Бере ясир орда з Улан-Уде,
Освячена московськими попами.
З подачі сатанинської руки,
Сховавши за іконами копита,
Осіли в наших храмах на віки
Служителі червонця і корита.
«Московські попи»
Війна повʼязана зі сферою почуттів, із сильними враженнями та емоціями, що так чи так охоплюють громадян. Також вона суттєво трансформує життєві цінності та пріоритети. Сильні відчуття, зміна звичної картини світу та усталеного способу життя, втрата впевненості у завтрашньому дневі – все це особливо впливає на людину.
Десь плетуть проросійські інтриги
В кабінетах високі чини.
І рахують азартно бариги
Бариші з оборудок війни.
А в підвалі, вдягаючи броник,
Як вояк залишаючий схрон,
Маріупольський воїн в патронник
Досилає останній патрон.
«Азов»
Свідчення поета – густі, ніби кров. Вони вміщують одночасний опис зовнішнього і внутрішнього, свідомого і позасвідомого. Кожен вірш – це розкрита рана й відкритий нерв ліричного героя.
Десь, в Монако, сидять імениті синки,
Демонструють манери дівчата.
А між стін земляних набивають стрічки
Джентльмени ствола і лопати.
«Піхотинці»
Художній стиль Леоніда Лугового відрізняється чіткістю, ємністю, лаконізмом. Образ війни має філософську глибину: і без того коротке життя людини, в порівнянні з вічністю, з нашою історією мізерно мале. А через війну виявляється ще й затьмареним низкою трагічних подій і складається практично з одних труднощів і поневірянь.
Ти грів консерви задубілі.
Висів бушлат - димів і сох...
Ти пам'ятаєш - ми ділили
Сирий окоп і хліб на двох.
…
Десь там, між хмарами далеко,
По висі сонячній своїй
Бійці полеглі і лелеки
Летять у димці голубій.
А тут, де правлять бал гармати,
Де втома близька до межі,
Стоять, тримаються солдати
На нульовому рубежі.
«Кулеметники»
Збройні сили України перевершували і перевершують російську армію у силі волі, яка зумовлена природним та глибинним прагненням захищати свою землю, свою сімʼю та свою державу. Бо це війна за свободу проти диктатури. І, власне, в віршах Леоніда Лугового глибоко відчувається дух цієї свободи і відповідальність за її захист.
Тут стоїть батальйон, а за нивою - ворог...
Пише трасер дугу до небес голубих...
Час безжально іде і на наших просторах
Розтирає імперію в жорнах своїх.
Ненароком обпік кулеметник долоню
Об розпечену сталь, і змінив магазин.
Є рубіж запасний і є сотні патронів,
А позаду в солдата - не сто батьківщин.
«Чуєш, вітер затих…»
Війна радикально змінила бачення дійсності. В ненависті до ворога можна віднайти сили, аби безжально та послідовно знищувати його, й поза цим більше нічого не має значення.
По машинах, мої побратими, -
Досить наших кордонів і меж!
Під Гостомелем, браття, були ми -
І під Тулою будемо теж!
Дозаправте трансмісію маслом,
Перевірте на змазку котки...
"Ще не вмерла..." звучатиме гаслом
Там, де виють тамбовські вовки.
«Дозаправте, механіки, баки»
Образи поетичного світу автора не прикрашають дійсність, не приховують жертв і невдач, а зображуєють військові дії та втрати у всій жахливій та трагічній правді.
Оглянися навкруг, оглянись -
Розгорілась вогнем Україна.
Йде в атаку по розсипу гільз
Син за матір, і батько - за сина.
«Це війна, побратиме»
Вірші Леоніда Лугового увиразнюють гуманістичний зміст поезії, бо в них не лише людський біль і страждання, а й надія, і доброта.
Козаче, вір - іще покличе
Твоїх синів земля свобод.
Ще буде в нас тримати віче
На площі київській народ.
«Українська мова»
Безсумнівно талановита поезія Леоніда Лугового зафіксувала авторські емоції від нинішньої війни і цим збагатить культурну спадщину України. Як кажуть, війни закінчуються, а поезія – ні.
------------------
20.02.2023
ID:
991166
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.08.2023 16:55:21
© дата внесення змiн: 12.08.2023 16:59:35
автор: Віктор Ох
Вкажіть причину вашої скарги
|
