Прочитаний :  206
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Гармоніст Михалко Горобець..."
Гармоніст Михалко Горобець
каже:
- В мене... як його... рефлекс.
Без гармошки, понімаєте, не можу...
До війни, бувало, як рвоне Михалко
перелатані, задихані міхи, -
ех, літали пальці,
витинали шпарко
розвеселу польку, карапет.
Прислухаються жінки.
Усміхаються дядьки:
- Розцвірінькався безхвостий горобець!
Та й на фронті, лиш затихне канонада,
сядуть хлопці на важкі снаряди:
- Горобец, ану растягивай гармонь!
Фрицам сразу же захочется домой...
Грав Михалко.
Сонце кров'ю наливалося на заході.
Враз граната засичала,
ще цвіла...
Хлопці сковані рефлексом самозахисту.
А Михалко...
відчайдушна голова...
Каже:
- Понімаєте, не можу...
Примостилась у кутку гармошка.
Їй за п'єдестал - ослін кривий.
Гудзиками жовтими
дивиться гармошка
на Михалкові порожні рукави.
|
|
