Прочитаний :  158
|
Творчість |
Біографія |
Критика
БЛОК У КИЄВІ
На кручі Володимирської гірки
стояв поет у присмерку зела.
Осіння тиша солодко і гірко
над ним червоним полум'ям цвіла.
Десь там сумна, згорьована Росія
стирала кров свинцеві зерна сіяв
у землю і в розтерзані серця.
Стояв поет чолом до сонцесходу,
в зіницях синій вогник воскресав.
Жива душа дніпрового народу
тополею шуміла в небесах.
Вона стогнала струнами бандури,
у ній кріпацький відчай не мовчав.
Лице поета ніжне і похмуре
тополя осявала, як свіча.
Поет із кручі линув до народу,
який любов'ю платить за любов,
якого злою шаблею погорди
одвіку ще ніхто не поборов.
Синіли води, гори і долини,
летів поет, неначе уві сні.
Цвіла червоним полум'ям калина,
світилася береза вдалині.
Летів поет. Уста його пекучі
кропив Славута струменем пругким.
Тарас Шевченко з канівської кручі
вітав поета помахом руки.
І над землею, щедрою на вроду,
чекала днина радісних вістей.
У пам'яті дніпрового народу
та днина синім вогником росте.
|
|
