Прочитаний :  2246
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Сидів і довго думав над собою..."
Сидів і довго думав над собою
Блакитний вечір вдома навесні,
Тим часом як спливалися водою
Його зоря на темному веслі.
Я не скажу, що я - оце той вечір
В блакитнім одязі на зорях при воді...
Важкий вогонь мої закутав плечі,
Закутав так, що вже не рад собі...
Як ти летіла! як ти довго билась!
Мала з малих, крилечко із крил,
Сама собі сама собою снилась
До переджнив'я, груш і до могил.
Не треба вже нічого говорити.
Твої уста цвітуть в устах моїх.
І не зроню я слова, як з молитви,
До тих любовей, де любов - ще гріх!
1976
|
|
