|
(Те, що мало бути частиною «Дітей обіцянки», але я порахував це все занадто максималістично-гіперболізованим, та все ж, найгірше, що ти можеш зробити з читачем – це його пожаліти, тим більше, що це було моїм придушеним натхненням,
Якщо вважаєте себе меломаном - увімкніть "slip on a banana clip" для ритміки)
Еноляти
Я тебе не знаю, але все ж точно впевнений в одному –
Ти спала з тими, з якими не збиралася жити, поки Я
Співав вдихом про свою самоту, дякуючи її таїнствам –
Мене більше не в силах винести земля, не то, що ти
Зґвалтована за власним бажанням як істота без вибору
Яке дерево у мене повинне було палати? Зотліло й ніхто
Не бігав марно носячи воду ситами
Я – уособлення спокою і непорушності,
Але подивись як заходить блиск моєї душі,
Бо мій самоконтроль не позбавляє внутрішніх стогонів
Уся ця карма викарбувана на моєму лезоносному лиці,
Видихаєш в нього тетрагідроканабінол,
Я для тебе телевізор, ти мене не цікавиш
Не буду ще однією вагою років жаги,
яку ти змогла прийняти й втамувати
Зношення для тебе стали сповідями
Не битиму тебе світлом з силою Тайсона
Ти послала на??й можливе жіноче щастя
Спочивай без миру, гірші за тебе лиш самки ментальні
Так виховані матерями, залетіти від альфи, виховати -
З чуйною бетою, підрахуй мої втрати
У кількості дівок яку міг позбавити цноти
Шукай своє руно золоте у тестикулах, дивися не вдавися
Був в тебе на виду, моє уявлення кохання, та з волею не більшою
Загубився десь у відкритому космосі втікаючи від поганої компанії
Було так багато повій навколо, але цілуватися з присмаком виділень
Чужих – гидко, усім було начхати на мій талант, окрім
Любителя дітей, – Мамин синочок, обернись перед плачем.
Небесна блакить мені за свідка, я не знав, що він творив
Прикриваючись моїми сюжетними атракціонами, викритий
Я втік, слухаю пісні самовбивць й сльозами змива їхню кров
Виконую їхній завуальований заповіт, тепер мене не знайти
Кастрований за власним бажанням,
Щоб лише не відчувати цього бога
Розділеного на статі, його хіть злягання
Ви не страждали, як він дає вам ще надію однозначною байдужістю
Мій буденний рівень окситоцину вищий, аніж у жінок при пологах
Ніколи не хотів, щоб про мене взнали з такого виду
Дитина обіцянки вшитої у спарені драбинки геному
Єдиний мотив читати мою Книгу – заради відчуття
Емпатичного, що комусь все-таки гірше аніж тобі
Сім слів – Мої названі брати не говорили за дівок,
Як про мертвих без хороших асоціацій, – Я вийду..
На повітря.. І, можливо, трохи затримаюсь¹
Мої брати згорали заживо притиснувши під груди фугас
Я останній, як боягуз, мене захоплює такий кінець
Єдине чого я від тебе не дочекався – вибачень за зраду
Ти свідомо віддавалася якомусь одному аспекту
Свого уявлення мене, осліплена у комусь
Лиш одним фрагментом моєї багатогранності
Насправді, ми знайомі вже давно, з тих пір,
Як ти зрозуміла, що тобі подобаються хлопчики
З тих пір, як ти почала вимальовувати мою постать,
Але ти мені зрадила, закохуючись у горил, що не плачуть
Летіла ніб совка на вогонь
Вважаючи яскравість маяком
Мого існування не лише як марення
Все ще бачу твоє обличчя, коли йде дощ
Ти єдиний спосіб вимкнути мій біль
Я для тебе не вбогий, коли п’ю наш цикорій,
А не щось односолодове, Мала, подай пачку
Мої нерви лайно, вибач, бо я не горила, але плачу
Завжди цей слогана давав усмішку, «Ти, я і Ротманс»
Я не смалитиму, замнкну губами, люблю запах цілого
Спокій домівки з тобою як наркотик.. Був би
Відпускай важіль притиснувши сильно-сильно,
Як ту, що існує лише в уяві, відійди, буде гаряче
Мій улюблений янгол смерті
Однолітка без досвіду дотику?
Ха-ха-ха, та не вірю
Боги, я тепер розумію
Чому його цікавили діти
Гидка істина
Зустрінемося
По ту сторону
Чорної ріки, – Так.
Це – плагіат, бо з
«Тонкої червоної лінії»
Ніхто не пише про
Чорні Сонячні нутрощі
Існування не існування,
Що проявляється світлом
Жодного на моєму рівні
Ніхто не пише, що піднятий з безодні
Й пам'ятає білий шум цього домену
Я абсолютно чорне тіло, як зоря для
Дослідження, що за нагода для вас,
Бо мовчання звична форма мого спілкування
(Мчав маглевом з Жмеринки до Вінниці
Навпроти за два ‘купе’ сиділа гарнюня
Спогади зараз домальовують усмішки до поглядів
Гнівань, заходить мужик, сідає біля неї і починає
Зношувати її у мене на очах
Закриваючи своєю масою
Навіть мескалін не зміг
Відбілити це сприйняття)
Діти обіцянки І -
https://booknet.ua/book/dti-obcyanki-b421320
Інстаграм - https://www.instagram.com/valgalarn/
1. Лоуренс Оутс
ID:
1002941
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 13.01.2024 06:36:57
© дата внесення змiн: 14.01.2024 04:47:09
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
