Прокляття згадую дівоче,
"Що циган Доленьку вкраде.
І сива Злива залоскоче,
Не знайдеш спокою ніде."
Лунали сповіддю ті чари,
Я йшов крізь бурі навмання.
Кохання присмаком все марив,
Та не зронив в ріллю зерня.
Вуста зустрів я калинові,
Медами пахла ще земля.
Вона звучала в кожнім слові,
Я думав , що навік моя.
Веселка літня і грайлива ,
На обрій браму відчиня,
Та знов не трапилося Дива,
З гнізда зірвалось пташеня.
Вже Юність линула далеко,
Сварлива Старість десь кульга.
Не принесла дітей лелека,
Самотність змінює Нудьга.
Прокляття згадую дівоче,
Що Долі - мідний гріш ціна,
Бо лише Смуток в ній регоче
І Душу навпіл розтина.!
