ГАВРИЛО І МЛИНЦІ
Ось на масляну млинців я на готувала.
І для себе й для куми, щоб було не мало.
Чоловік тим часом в мисник раз - по-раз пірнає.
ГотовЕнький уже зовсім, скоро заспіває.
І гукнула я його тоном, мов залізним:
"Віднеси кумі млинців поки ще не пізно."
І упоравшись швиденько, уляглася спати.
Бачу вранці мій Гаврило лиш прийшов до хати.
- Де ж ти був всю ніч, тварино?
Де до ранку шлявся?
-Не кричи ж ти так ,Галино. У куми остався.
Як ішов я до куми, то упав за тином.
Пам'ять випала у мене на якусь годину.
Та й не зміг я зрозуміти, як і опинився
Аж під ковдрою з кумою, тому й забарився