Темні хмарища,
Тануть обличчя
У переливах
Вікон тендітних,
Бо непомітно
Линула злива.
Зовсім не спиться
І небилиці
Дощ проспіває
Про обважнілі
За небосхилом
Хвилі Дунаю.
Знову постануть
Образи жваві
Перед очима,
Щоб нагадати
Дивні блавати
Давньої днини.