Небо чорне, пусте і холодне,
Небо мертве, як моя душа;
І літають в глибокій безодні
Мрії тихі, що серце втіша.
І немає на небі зорини —
Тільки темрява, тьма, пустота;
Не було ще такої хвилини,
Щоб в душі не цвіла самота.
Не важливо чи в чистому полі,
А чи серед мільйона людей;
Невгамовними витівки долі
Є для моїх юнацьких ідей.
А самотність... Вона розквітає!
І корінням у душу вросла;
Вже давно в моїм серці немає
Ні спокою, ні крихти тепла.
26 липня 2021 р.
