Вже третій рік шматує лютий,
Немов бика безжальний ріг.
І ти бентегами прикутий
До днів, де материн поріг.
Там лють свою смакують орки
У хатці, зітканій з тепла...
У Бозі мама вже сім років,
А хата всесвіт берегла.
Печать її тримала сваха.
Живила подихи таїн.
Тепер все в хаті піде прахом,
Бо там чужинці - не свої.
Загадять не білизну - душу.
Вкрадуть зірки мого життя.
І що я їм бажати мушу
Серед неприспаних нестям?
Війна малює свій трикутник,
Де кожен кут - притулок тьми.
Нас третій рік шматує лютий.
Але тримаєм небо ми.
