Знов світанкова мить
Озвалась голосисто
І тулиться до ніг
Трава росиста
Десь сонях золотий
Здіймається до неба
Щоб сонце запалить
І промені дзвінкі
Впадуть в зелені шати
І прохолодно так
Духмяно пахне мята
Ще стежечка вогка
Важка роса іскриться
Легесенька хода
Від ганку до криниці
І в ній жива вода.
с.Парище
04. 05. 2024р.