І крапки вже давно як вирок
І привіт вбиває з пів пострілу
Літературно-еквілібристичний вивих
Не вплутуй себе у всесвітню змову
І літо вже давно як смерть
І весна не віщає радість
Кожен пропущений камінь – кінець
Гріхопадіння у дзеркалі - святість
Зморшкуваті руки дитяти
І гладке лице старенької
Продовжуй мене вбивати
Не бачити похибки звичної
Продовжуй плакати кров’ю
Продовжуй (не) вірити в Бога
Я на краю прірви стою
Наша нам же відмова
Тиць і тиць, втомлені віки
Люди, люди як мухи
Крап і крап, радість журби
Пізно вже, лягаю спати навіки
