Охайно в домівці, в городі порядки,
і з печі хлібини розкішні м’які.
Внучатам – завжди колисанки, колядки
співають старенькі бабусі сільські.
Послалися складками зморшки глибокі,
немов на землиці шпарини вузькі.
То праця важка, то одвічний неспокій
лягли на обличчі бабусі сільській.
Народні пісні, думи рідного краю,
купальські забави, частівки дзвінкі,
традиції знають, прядуть, вишивають –
все можуть і вміють бабусі сільські.
Не плачуть на долю свою безталанну,
приймають життя переломи тривкі.
Про мир, Україну квітучу, як панну
молитву складають бабусі сільські.
В них мова чудова, п’янка, солов’їна,
любові чуття непідробні, близькі.
Цвістиме віками моя Україна
допоки живуть в ній бабусі сільські.
23.12.2007
