СОТНІ СОНЦЬ
Котрий рік споглядає «Сотня»…
Не самотня вже, не самотня!
Бо за тим з Іловайська сотні
в небо вирвались із безодні…
Україну шматують в герці,
множать рани і наглі смерті.
У Дебальцеве горя море,
і навколо суцільний морок.
Сіяв смерті нам град імперський
на летовищі під Донецьком…
Котрий рік скаженіє ворог,
в України є й досі порох!
Залишився хтось без любові –
руки снайпера знову в крові!
Скніють скрипки, ревуть трембіти,
журавлями злітають діти…
Люди сходяться, як на прощу,
переповнює сонце площу.
Тиша душі рве на Майдані,
у скорботі стоять кияни.
Сотні сонць ген по небу ходять…
Україна вся у жалобі.
Ненька вистоїть, мов калина.
Мова рідна повік не згине.
Рідна мова – дієва зброя,
варта нині звання героя!
Вороги у злобі лютують,
вої праведні – край рятують!
09.2019
