Ви мені зауважили слушно:
"C"est la vie, mon amie, c"est la vie."
Тільки я почуваюся скрушно
Від нападок моїх vis-a-vis.
Дорікають мені, що тупенька,
Всіх повчаю, "свята простота",
Як метелик малий, одноденка,
Що з ромашки життя спогляда.
Мають рацію ті опоненти.
Вчили мудрості змалку батьки.
Та важливі життєві моменти
Не осмислить мій розум слабкий.
Всі по-своєму з розуму сходять
Через почесті, гроші, любов.
Часом наміри в пекло заводять
Тих, що мчать по життю стрімголов.
Що ми скоїмо, нам невідомо.
Буде те, що дає нам Господь.
Все сприймати потрібно свідомо.
Долі вибрики не побороть.
Оптимістів на світі багато
У спокійні для людства часи.
Тільки як оптимізм зберігати
У хвилини занепаду сил?
Ваша правда, мій відданий друже,
Всі думки про життя не нові.
На сукенку в горошок це схоже,
C"est la vie, mon ami, c"est la vie."
лютий 2014 (вірш трохи змінено)
Прим. vis-a-vis - опонент
"Тільки як оптимізм зберігати
У хвилини занепаду сил?" - наше сьогодення і риторичне питання, на яке важко віднайти відповідь. Дякую, змістовно і мудро.
Дуже вдячна за коментар. Це перероблена версія мого вірша, написаного в 2014 році, так би мовити, удосконалена версія вірша з врахуванням набутих мною навичок віршування.
Щиро дякую за коментар 
