Йдуть місяці, а серце все не може
Замалювати чорним півжиття
Та не сприймає ставлення вороже,
Не хоче поринати в забуття...
І знову постають перед очима
Картини щастя, і лунає сміх дітей.
Пейзажі ще неокупованого Криму
Не захиляє тінь зачинених дверей.
Бурхливі хвилі і пекуче сонце,
Карпатські гори, неба далечінь -
Усе це знову стукає в віконце
І не дає заходити у тінь.
Все це було... І серцем розумієш,
Що з пам'яті не стерти почуття...
А все тому, що поки що не вмієш
В майбутнє направлять своє життя.
Не повертайтесь, друзі, до колишніх,
Не озирайтесь у минулі ті часи,
Бо не народяться у травах тих торішніх
Ці проліски майбутньої весни.
Не повертайтесь, йдіть вперед сміливо!
Розправте плечі, йдіть у вир життя!
Якщо повернетесь, тоді не буде дива,
Знов прийдуть зрада, біль і забуття!
Ребрик С. В.
