ПІСЛЯ КАРАНТИНУ
Цвітуть троянди. Спіють вишні.
Буяє літо навкруги.
І кольоровий, і розкішний
цей простір серцю дорогий!
Струмує світлом небо чисте,
дощів неначе й не було.
І незвичайне, і врочисте
настало бажане тепло.
Задухмяніло хлібом літо,
томливо дихає з ланів,
іскряться луки розмаїто,
ховають хори цвіркунів.
Рябіє провід з голубами.
Душею млію від краси,
як вечір теплими губами
цілує неба ніжну синь.
Міняє день полотна й звуки,
вгаває ледь пташиний спів.
Біля басейну спорять внуки,
стрибає той, хто першим вспів.
Помалу тихне, вечоріє,
чіткіші контури в садку.
Відбиток місяця ледь мріє
у хмарці, наче в сповитку.
Радіє літу спрагле серце.
Плете ніч зоряний узор.
А десь пусте моє кубельце,
й відпочиває монітор.
12.07.2021
