* * *
Відгуляли сонячні кларнети,
і птахи покинули луги.
Золоті розсипались монети
щедрим феєрверком навкруги.
Зливи і тихіші, й холодніші,
зовсім ненаситним вітер став,
листя рве, мов зі щитів афіші,
зіграних в минулому вистав.
Тепле літо завжди серцю миле,
не полишить скоро берегів,
й сонце ще поповнить наші сили,
буде оберегом до снігів.
Я люблю, коли йде прохолода
з напівсонних і пустих полів,
втім, щемка для серця нагорода –
в небі крик прощальний журавлів.
Проминуло літечко натхненне,
вже гуляє осінь у саду.
До весни квиточок є у мене,
я туди попутний вітер жду.
2018
