Я його злю, бо в нього бідося, заклинює на досяганні межі, шкоджу здо..
Але в мене чарівні руки, просто прикладуся, мені завжди весело..
Споглядати як зростаючи ти вириваєшся з моєї влади, – Як швидко..
Тебе збуджує воля, розмови, банально, що я аж зітхаю, а потім здихаю
Стримування – шкодить тобі
Перезаряджання без стрільби
Твій терор не триватиме вічно
Не чорт, а демон, побіліло волосся, у пам’ять за біль
Втоптаного у грязюку вінка з перших повних хризантем
Кожен дотик, поцілунок, кожне потирання -
Були святом з піром із наших особистостей
Це не вада, аспект народжених з хіттю
Розум - часто не Мій улюблений інструмент
Тримаю лише лагідність, як найлегшу явності
Був красивий захід, приєдналися навіть круки
Находиш рів у якихось рощах, щоб без асоціацій з досвідом
На ній лише вінок останніх повних хризантем, біло-біло-біль
Вона Їх зірвала о третій ночі, до того як вода зрадить їм
Доживите у теплі гарячої голови до денних променів, що
Вас і висушать.. Потенціал? Я їм.
Стопи на підставках з його долоней
Прискіпливо вовтужачись - тужуся
Випираючи нутрощами його з себе
Моє задоволення лиш допомагає йому прослизнути
Кудись вглиб, що вгору, здаюся, легше просто обімлі..
Дійшло до мене, чому мені подобається з ним зимувати -
Ялиця у криволіссі на долині, не збирає у ньому хмиз
Там має підтримуватися стан постійного гниття, для
Ворогів Моїх. Я просто вмила лице сухими руками
Від здивування, бо гілляста ялиця шуміла голками,
Коли інші приземлені мовчали голими гілками
Гостре енергетичне отруєння, Я бенкетую ідолом
Якого бачу нижче, його кисла мина від поживності –
Змушує осідати, те, що доводило до межі, на ній - її ж розтягує
Занадто жорстким для стримування контролем, заграє музика
У ньому, перемикається, більше не Я, збоченість навколишнім
Нам краще у відкритому космосі, де не-ма спокуси повішати..
Ар’ постійно оповитий віяннями направленості росту паростків..
Цьому є поняття з книг по-Адамовій роботі, полярність і рух соку..
Постійно життя у думках, заважає займатися створенням самого життя
Лежить спиною на землі, щоб лиш не я, максимум - коліна, він навіть..
Підставить долонь, щоб лягла на неї моя щока, хвилинні забіги..
Чарівні руки піаністки, що ще й корів доїла..
Але перед тим - опускаюся і заціловую лице і голову
Музику почула і я, дзвіночки вінчають барабани
Наближалася процесія, подвійна яма, – Що тут коїться!
Кладовища говорять більше, аніж живі
‘Істину тиші руйнує слово’ – це гарно
Процесія наближалася коровою з дзвоном
Одинокі птахи заспівали ще жалібніше
Заздрячи Мені, далі все закінчувалося целофановим шуршанням в голові
Одні, були, ці люди так незграбно рухаються, так багато супутніх звуків..
Думками на війні, але це не мої слова, а перші усвідомлені Лірою
Лише металеве клацання за механічними пальцями заряджаючими мага..
У тиші, такі зоряні ночі, цікаво, чи на довго? Був град, побив виноград
Побачити б Нову Північної Корони,
Дожити б, постріли - стуки у пекельні ворота..
Заберіть їх, хоча, це як вести любиму.. Корову до ями під нутрощі
Яка мертва дівчинка..? Що за дичина, лайно і кров, вкотре
Завжди війна, універсальна штука, з нею кохався Повелитель Мух(з)
Бийся - бачиш різницю? Бийся, щоб її не було, завжди – війна
Відьма просить не губитися, не вимагає, вбачаючи мене своїм коханим
Що тіло відав емульсовано, а дух лише фрагментовано, я її вагома частка
Поки-що, вони обов’язково зустрінуться, десь в кінці, у завмерлій енергії
Буде давати йому ляпасів, чому так довго? Вкриється сивими туманами, і
Заплаче, жаліючись і матюкаючись іспанською (У версії для землян)
Незламна, бо зла, банально - перемикаємо передачі ротом
Достатньо, так.. Розмови віртуозної.. Досягайте зв'язування язиками..?
ID:
1023536
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 03.10.2024 22:02:04
© дата внесення змiн: 03.10.2024 22:02:04
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|