Хто у грудні в теплім флісі
Ходить із мішком по лісі
Поміж ялинкові віти?
Миколай святий це, діти.
Що в його великім клунку?
Ну, звичайно, подарунки
А для кого? Для звіряток –
Чемних маминих дитяток.
Теплі шарфики і шапки
Їм кладе святий на лапки.
І коробочки вручає
З ласощами, гостить чаєм.
Вовчика завів у казку,
Дав йому смачну ковбаску.
Пляшку соку із малини
І пиріг із горобини.
Але мовив: «Чемним будь
І про зайчика забудь.
Не лови його, благаю.
Він мене також чекає».
- Добре, - мовив вовчик чемно.
- Не хвилюйтеся даремно.
Не зловлю я зайця-хлопця,
Їжу маю у коробці.
Так зробив, як і сказав.
Зайцю шкоди не завдав.
Миколай зустрів зайчиська.
Той йому вклонився низько.
Дав вухатому святий
Дари, і без суєти.
На голівку шапку вклав,
Шарф круг шиї замотав.
У коробку три морквини
Він поклав і капустину.
Став біленький дяку слати
І морквину наминати.
Потім він побачив личко
Лиски. Дав їй рукавички,
Шапку, шарфик, звісно, теж.
Радість в неї – до безмеж.
- Те від кого, що вдягаю?
- Від святого Миколая.
Я люблю добро робити.
Легше з ним у світі жити.
Дав коробку рудій спинці.
В ній були смачні гостинці:
Рибка і шматочок шинки,
Пряник і напій з шипшинки.
Усміхнулась лиска мило,
Мовила святому щиро:
«Ви святий – найкращий в світі.
Моє серце взяли в сіті».
- Радий це від тебе чути. Добра будеш?
- Як не бути?
