Історію творять розбиті серця,
За кожною краплею крові із вени,
Захована доля гірка і сумна,
Яку закладають митці в різні теми.
Щасливий, нездатний зробити шедевр
Ні пензлем, ні словом, ні навіть в молитві,
Із давніх давен, за віки, й до тепер,
Найкраще творили нещасні і грішні.
Чи біль передати, в одному рядку,
Чи словом сумним показати всі сльози,
На це здатен той, хто в глухому кутку
Самотньо страждав, і шукав слів для прози.
Хто розпач пігулками не лікував…
А пив так безбожно, що прагнув померти,
Хто іспит давно перед Господом склав,
І вже не боїться ні чорта, ні скверни.
Хто вмів так кохати, що грішне життя,
За ніч безрозсудну міг сміло віддати,
Хто плакав так щиро, неначе вдова,
Яка залишилась сама горювати…
Історію творять лиш жертви життя,
Загиблим пошани й уваги найбільше,
Таке вже в народі, на жаль, сприйняття,
Колись, про це згадував навіть і Ніцше.
Смерть надто близька до всіх нас і тому,
Не варто боятися просто лиш жити,
Якщо ти нещасний, але хоч комусь
Дав світло в тунелі, то можеш творити.
ID:
1028879
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.12.2024 19:32:36
© дата внесення змiн: 19.12.2024 19:32:36
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
