Д У М И
Що, думи зачастили,
й снують, немов мурашник?..
Не сни, видінь частини.
І сонце!.. Лиш вчорашнє.
Не бачив барви літа,
суєтність не давала?..
Де думка не зігріта,
там і зима тривала.
Що, рима надто пізня,
струна німа, не скрипне?..
Сумна у тиші пісня,
як холоднеча липне.
Хвилює непокора,
твою мовчанку рушу?..
Лиш там зима сувора,
де випав сніг на душу.
Жахає диктатура,
зима вступає в дію?..
Та се лиш увертюра,
отож, не втрать надію…
Бо я в ночах, і в днині,
і в мареннях зорію,
в безмежній блуканині
твої бажання грію.
