Стільці порожні…А недавно
На них сиділи батько, син,
Чого ж ти смерте, сива панно,
Прийшла непрошеною в дім?
Різдво без вас…Лиш пам’ять поряд
Сидить десь скраю за столом,
В куті медовій ложка горя,
І темна нічка за вікном.
Там замість снігу у повітрі
Кружляють душі в темноті,
Десь серед них, на жаль, є рідні…
Хоч нині всі вже не чужі.
Переплелися долі наші,
Біда з’єднала всі серця,
Немов ячмінь і мак, у чаші,
Яку ми ставим в центр стола.
Різдво без вас…Хоча молились,
Так щиро літом й восени,
Доньки… Дружини…Мамам снилось,
Як повернулись ви з війни.
Не лізе в горло скибка хліба,
І не смачні гриби й кутя,
Звучить в думках чомусь молитва,
А бути б мала коляда.
Різдво без вас… Ще будуть й інші,
Свята і будні теж без вас…
Колись, багато прози й віршів
Присвятять тим, хто вмер за нас.
Кого немає за столами,
В Святу Вечерю, на Різдво,
Хто мав сидіти нині з нами,
В сім’ї, смакуючи вино.
ID:
1029233
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші про родину й батьківській дім
дата надходження: 24.12.2024 19:00:05
© дата внесення змiн: 24.12.2024 19:00:05
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
