|
Симфонії і треш, на одній станції, як? Чому таке можливо?
Хто потенційний радіослухач? Не дуже прикольні звуки..
Ммм.. Ожеледиця, штори-двері у Дубчику - задубіли
Починають долинати біти із долини,
Ар знову-вкотре начитує чорні вірші -
‘Де зимують мавки? У колоді, чи де й раки?
У дуплі, бо не приносять Мені болотної руди
Не у гірській країні де береги річок - металевим порошком
Вкотре-знову надзвонює дівчинонька, не бачив її тиждень
Ця депресія робить Мене слабким, провів би її у обіймах,
Але у тебе багато роботи’,
А Мене бояться навіть пси
Моєї крокодилячої морди
Все ще доміную над ссавцями
Ні. У ‘Нас’ багато роботи,
але Ми майже не говоримо
Від Мене вимагається - втратити форму
Працюючи з цим простором з того боку
Ти не можеш вимагати, майже не говоримо
Сам не зробиш, Тобі достатньо окупації
Силою ширини якої забиватиму Голки.. Боги
Буду у Тобі, не демонічна логіка, а динамічна,
Як і Мала не вибере собі вид ‘Основи’
Була трохи вище золотого неба і поверхні
Бачила Малу, думає лише як зробитися меншою
Вірші закінчуються дозвуковими вібраціями у землю
Слон, й справді - саванна ніби, на яку опустилася зима -
Біда. Таємна мова бурмотіння щасливих прогулянок
Довбане болото, довбаний холод, морщиться хобот,
Але поруч сім’я.. Брр.. Купчяться.. Чорні мамонти!
Чоловіки дуже чутливі, інак, для чого та вся шерсть..
Це розсмішило, скрап, лушпиння
У дубчику просторо, на квартет..
Є навіть піаніно, витягнула сама..
Із материного борделю, зі Спогадів Живця..
Потрібен килим, він задаватиме стилю..
Семпловий девайс із навушниками і висувним мікрофоном..
Звуковий процесор має мало пам'яті, але у Тебе багато дискет..
З поганою музикою, презент від Лейли №2, була вище поверхні..
Потрібно записати хруст останньої криги для прийдешнього літа..
Звук падіння мамонтеняти, не здивуюся, якщо Ти покажешся
Відьма піде на контакт, бо не любить себе, лиш, ту, якою стала -
Повторяюся. Торгуватися, звісно, шукаючи щось для взуття
Пропонуючи барвники із кори, суцвіть, плодів і корінців..
Концентрати духовності навколишнього, їхні останні моменти -
На даний момент, – Не маю резини.
Нафта - взагалі ‘помилка’
Каучук - буде на поверхні..
Колись.. Доти - трутовик!
Три довбані роки, по-суті - Тарантіно!
Показувала найцінніше? Подряпані й побиті..
Стопи! Горда! Ніби Ти не гідніший за землю
Три довбані роки - й навіть ні зап’ястя!
Монах? Три роки ходив босим, бо немає гідного на Твою ногу..
Й Я не побачила чорні нігті, Ти Мене лякаєш, Ар’е, і це навіть при..
‘Якщо не хочеш бути самотньою - будь поряд.
Хто-зна, яка почвара вторгнеться сюди..’ Добре,
Ніби Тобі потрібна допомога, але Мені приємно
Три довбані роки, Я хотіла, щоб Твоє ідеальне волосся - намотало..
На токарку, поки Ти нарізаєш і вишліфовуєш феноменальну підошву..
Ти Мене слухав, й розказав це Лейлі, бо
Ми дивилися «Металістку», п’ять довбани..
Я не була на беззоряній поверхні, плакати..
Тікати. Я не хочу Вас знати, це все..
Нестерпно чутливо
Це та, Сама ‘ніч тиха’,
Що завжди слухала
Всі Тобі покірні
Своя лише у Тобі
Втонула у вакуумі почуттів
- Ну.. Все! Від!Станьте!
Вовки, чи-то здичавілі пси - задубіли
От що робить дієслово чарівне!
Налаяли Мені тут вони, переосмислю..
Ммм.. Тоненький прошарок у акті любові
Так і не дав Малій відчути себе надягнутою
Були резинки для особливих випадків
Вона на мені, а Я ще-й в комусь (доводять до коми)
Мене оточують збоченці, у ‘медичних цілях’
Машина картографує реакцію на подразнення
Майбутнє було розумне чи розбещене?
А що заважає у ідеалі співіснуванню..
Інакше, тоді і Малої б не існувало
Досить мучити мою родильну трубу!
Минулий досвід закінчився смертю!
Повернути минуле? *Примітка*
‘Стирається лише перезаписом, бо
Там й так, лише дитина’
Май сміливість знати! Не тричі подумай, а..
Три дні подумай.. Шоб не виправляти!
Мені було так боляче, що біль стала безглуздою
У формі нетопирихи білила лисячими хвостами Небо
Золото - несмак, поживне як жир, так, але Моря - нема,
Щоб вимивати стінки Яйця.. Який ж скажений світ
Був. Ар сказав, що зими не буде
Й Я не покатаюся на ковзанах..
Поки не втрачу форму, а Я переймаюся
Внутрішніми світами пробитого Театру
Великі дрібниці по-той бік сонячних затемнень
Скільки не стрибай ікрою - всі ілюзії не переглянеш
Зими не буде, бо Життя для кочовика – пилюка,
Занадто тут довго, спочатку буде з Лейлою ховатися за зорею..
Прийдешньою. На тіньовій орбіті для цього Камінчика
А потім.. Взагалі у пітьму, щоб не впливати самим існуванням
Займатиметеся освітленням, створите декілька Собі сузірь, й нам..
Бо Вона відбираючи у Тебе тепло - змушує матерію танцювати,
Бо комусь гірше, холодніше, ще й на одинці! Хоровод волає навколо
Втечете, бо максимум, що можете запропонувати - народовладдя,
Керована демократія - це коли відстежуються фізичні показники
Не акт, а злочин! Лише у одного ендорфін.. По-коням! У нас кортизол!
Робота для інтегральних систем, а не ШІ, моніторинг.. Не для Малої..
Вона любить висіти на шиї, запозичуючи пульс, бо
На ізотопах не поскачеш довго, наркоманка у симуляціях
Ловить личком крильця кришталевих метеликів
Які кристалізуються від холоду Її матриці з пару лавоспаду
Шкода, що Мала не матиме доступу до Твоїх шлейфів Безо..
Вона творча. Приходиться самій робити світлові панелі..
Не підганяю більше Себе, бо заб’ю Голки - Я, а Ти - на Мене
Ти - стіна повз якої падаю, і це комплімент
Хворий до навколишнього Мною натвореного
З Твоєї надбудови на голці.. Обеліска? Море
Була трохи вище поверхні, у яку врізалися
Проходила через метал, поцілувала Її й..
Втратила форму, статика, а ті губки..
Не забиратиму Твої слова. Чарівні!
Ар пропадає, але сонце сяє, недалеко значить
Зима чи не найкращий час, щоб докричатися..
Сніжні схили долини усіяні чорними дірками -
Вушними каналами.. Зелень не заважає акустиці
Ар видихає пар, Я ж - не завжди
Ар - демон, не втілюється людиною..
Якщо не відчуває грайливості, бо
Однокрилих метеликів - забагато, аж два - Я і Мала
І 'гумка' - була, але Він засоромився, а Мені для науки
Не метафорична перетинка.. Ммм..
Щоб не було відчуття черги.. Прямо у мозок..
Навіщо мені хвилювання у хребті?
Сузір'я потрібні будуть лише для освітлення картини позаду себе
Й Ви не повернетеся, щоб поглянути на власну Стіну Лебедя
Мала плаче, бо Ар - Бог, і все вже прожито, ніби й не було
Насправді, для симуляцій, куди завела геодезія..
До соковитості поверхні, все ще вивчаю рельєф
Аридиф - психопат, – Блег!
Влаштовує концерти мертвим
Не можу слухати, ніяковію
Сором надає невагомості
Він відчуває, і кліпає сонцем
(Якби у мене був гарем - Відьма була б для екстра раундів
Та навіщо, якщо шукатимеш очима ‘єдину’, повертаєшся -
В цьому Її смак, Я її не цікавлю, а от дівчата ‘до’, типу ‘краща’
Чоловіки для Лейли - це щось підметене із-за холодильника)
Пролітаю крізь прогорілу Діру у Яйці
"Потойбічна присутність сіпає менталку
Для контакту.. Захопившись -
Твоє тіло падає, психічно невдале", - Oceano "The Taken"
Мала літала безтями, бо грала внизу на барабанах..
Очікувано.. "Ошіано".. Ви не-до-кохані,
Ніяка робота не йде у дітей. Там, бо
Камінчик Хрона хоч і маленький..
Але дозволяє пострибати, цю форму туди б..
Кружляти з інеєм на віях
не опустиш, не хочеш Її бачити,
Чи лише за барабанами? Натираю не віртуальні
Очікую повернення, зависнувши у невагомості думаючи про вічко-мікрофон
Запльоване вересками, вивчаючи Твою віртуозність акуратних форм
Зависока, 'Мала' з натяжкою, через юність, й личко - гострувато-
Миловидне, і як від азіатки - від неї не пахло спітнілим -
Запитати б у Тебе за цей ген..
По-суті - порожня, шкіра і м'язи
З електронною системою забезпечення
Не розумніша за те, що у неї вставиш
Занадто бліда.. Ніби я світліша
Хороше рішення для переміщення свідомості смертельно хворого
Я знаю для чого Аридиф дарував Лейлі це тільце, щоб зафіксувати,
Як Вона сама над Собою працює у багатоликому режимі
Я задихаюся від цього, у спробах заснути розкопую яму..
Цикл збивається, як у когось від любощів затягнутих .. Трясця!
Мені потрібні хоч би обіймів!
Мої вбрання пахнуть червневим лугом,
бо сукні висять у Дубчику повз віників
Для кого? Чужому чоловіку? Для Себе!
Узимку - за Мною шлейф квітів!
Кричи, у космосі ніхто не почує
Тихі ночі єдині.. Свідки.. Агонії!
Мала прокинулася з цим криком
Дивилися Бен 10, а потім й того, що "X"
Чудернацький мікс, вивчають ‘документальний кінематограф’
Звісно, почали з гейського, дівчата ж, але цей світанок брутальності -
Відразу тут згас, не достатньо естетично, більше збуджує hate5six
Підпільні концерти де практикували гопак, ти знаєш, це - веселощі,
Але цей мош буде для тебе останнім, бо вокаліст взяв флейту
Підпільні групові терапії боротьбою із тінями (Speed - July 19, 2024)
Неадекватні, ходив по сухі різки для граблів
Бережіть зуби, бо від Мене не сховатися
Кохання? Мені потрібна Ти, як натхнення
Підтримувати Твій звабливий стан - важко
Сукні - для зняття, але Ти - розпливаєшся
Прогнозування динаміки структур білків -
Відьмі потрібна інформація
Грає у ‘Ниточку’ слимачним слизом
Я - виблював, щось, що й забувся, коли споживав
Сходження у Пекло, нервова система - шлейф
Їй було достатньо слова ‘резина’
Я - фанатик, роблю без рахунку
Я ще й ‘чоловік’, роблю, коли не просять, не принижуйся..
Позбав Мене Свого сорому, пристрасна, але стримана -
Не хочу вживати ‘вихована’ применшуючи Її самоконтроль
Мене ж не існує, як особистості, лицар-раб, наказуй, гвалтуй
‘Я під Тобою - Нічого не бійся’, не дивно, що почервоніла, як
Вінок з бордових мініатюрних хризантем, що личив
Чорному, відьминому волоссю, модернова мавка
Вже, судячи з того, як коротко палаю - грудень
Доцвітають на її голові, як у поживному чорноземі
Перестати купляти все, за, що молять старі на базарі,
Бо скоро тут буде дендрарій, – Хочеш, щоб я була зверху?
Так Ти вже, не тупи, Ти Мені заважаєш битися об стіну
Ти б могла зробите це приємнішим, але Я вірний безтілесній
Я проґавив Її одного разу, й не хочу ‘вкотре’
Мені потрібен спеціаліст, планую потривожити
Старі тенета, для яких Ми виявилися завеликими, що..
(Змій вдавився?) На’всотав людяності древніх планет..
Ми плануємо паразитувати
Й Ти не скажеш, ані слова
Вегетативний стан самопожирання
Я такий самий у багатоликості, всі,
Й - ніхто, конкретно
Можеш забивати.
Потрібен майстер не для фазового переходу, а 'зсуву'
Міг би й руками, але Мала гірше гарячої картоплини
Він не може полагодити машину для білкового скручування
Занадто складний технологічний процес створено людиною
Легше побудувати альтернативу, ні, особлива, цифра у аналог
Пам’яті. – Все нормально. - говорить Лейла зі стелі
Встиг побувати на Її горі, але не вона на цій, (Брехня)
Це трохи не мій профіль від слова Зовсім. – Авжеж
Безстатеве множення - всі були проти у майбутньому
Залежні від чужого середовища, що вже близьке для множення, підняв
Страх використання когось, як матки мрій? Глибинний рівень тут у нас..
Тому - ми полетіли далі, цей мученик розірвав себе, що за.. Арт?
Щоб лише бажання знайшло однодумця, ніхто не дивиться зверху
З четвертого, на суміш станів, на агонію, стрибни на осліп, щоб не
Знати майбутнього для спокійного буде-як-буде, ступаю усміхненим?
Або поринь, енергіє, у нагромадження перепитій, у динаміку, як явище?
Ця розтягнута душа - похмура гра, прозорі надії, вид твого стану збоку,
Що з середини на склепіння Безо..
Ар не мовчить, і за це йому уклін
Кристально, уважно, колосально
Аридиф споглядав Мене, звичайний..
Зимовий ранок, п’ємо каву між словесними раундами
Я на пуфі, між нами Яма для відходів, Ти за верстаком
Мала - зверху, відбувається якийсь гріх, як ‘злиття’
Це не спів, а перформанс, пізньоцвітів немає,
Бо є пару острівців реліктового букового лісу
Зв’язь у повітрі, не змій, але відчуваю смаки
Дожити б до весни.. Й розвіятися цвітом з аличі
Мо, Я й бульба, не вилажу, поки не прогріється ніч, яку тому тягну
Іконізую реальність навіть її не крутячи на великій осі (Люблю зиму)
Зробив дещо, про, що пошкодую - не прибрав листя, але..
Вже ‘Весною’. Трясця. Планував начхати, так й сталося
Забив на Себе, ради множин, декотрих, бо це жорстоко,
Я пам’ятаю дівчат усміхненими, але те було..
Навіть, ще ‘до’ вашого літочислення
Звабив пустим, таким у голові Її й назавжди
Без виправдань для дій, добре, що ‘повинен’ -
Менше бідось для голови, зимую у чашці Петрі
Стоп. Це Я вже чув знизу, пінюся, виділяю тепло -
Віддаю любов практиці, а не коханню, що згодом
Наповнить.. Так ж? Мм? Мала не ревнує, Ліра -
Їй не у порівняння, тим паче у стані ектоплазми
Деякі ‘приколи’ прикладного мистецтва, Я - метастаз, а..
Мені потрібно витягнути спеціаліста для початку цієї гри..
Я не хочу знати, як складається Твій пазл, й бути ‘батьком’
Магнітні катетери за принципом не складніші за хамбакери
Позбав Мене щастя дешифрування ‘Енігми’.. Мала.
Я сказав одного разу, але повторяю вкотре, Ммм..
Зі Мною все буде добре, поки Ти на Моєму боці
Просто, намагайся читати між рядків, бо саме ‘воно’ -
Пройде, міжряддя, узагальнення - біда цього Бога,
Рамки волі, влажу, але назад не прохожу, було слово..
Кисень - гнилий тип, Я більше по-аміаку під тиском -
Більше диковинок..?
Гіпер-продуктивний геній
Не люблю зоровий контакт, але
Лайна забагато, щоб черпати самотужки
Лейла - замала, зламала собі спину
Ліра - гірше ніж на-підмінні, на безвір'ї
Хрон - пасивна кам'яна жаба, бо
Пожертих виношує, як ікру у шлунку..
Я - єдиний, хто усіх ще змушує до руху
Замикаючий, й Ми кінцем ще на початку
Вам краще підготуватися до цього лайна,
Що чи не найкраще Вам підходить
Не буду винаходити вкотре колесо
Зима - чи не найкращий час, щоб показати, що співаю вдихом,
Але ваші очі залито ілюзіями у обмін на роль фільтрів погляду -
Туга плацента ваших голих яєць
Поглинуті, сховані від усього..
Довбаного світла ще до Стемніння
Ненависна-Порода, не Мені, а за природою
Мала кличе Вас 'таємними поетами', Я ж -
Потенційними цілями хватки правосуддя
Мені б впливати на цей Камінь помахами зоряних вій,
Але Ви поховані, сховані від усього довбаного світла
Паразити і покидьки - синоніми
Вас неможливо пере-інтегрувати
На Вас очікує остаточна погибель
Й повернення назад до Безодні
Без жодних згадок для лагідного вирину
Жодних знайомих форм, падіння - й тільки
Ви не знайдете тихого місця у пустому шлунку
Ні нині. ні - потім, ніколи знову-вкотре
Вічність - ознака проблеми у теорії самотоку,
Але Я не допущу, щоб Ваші порожні душі впали
На Сторонні Площини
Йо-й! Не застань Диякона за драценою
Білого 'півня' на чорному Яйці у долині..
Сиділа у Дубчику, думала про килим
Чи стрижень, щоб посилити порожнечу
І резинки знадобилися б для Древня..
А-то шишка лише назад, погано туди
Коротше, бо приємно, коли заходить за матку -
Лише з коханим? Йди до сраки! Стороння думка
Він би був тупеньким, Тобі б було не тісно у ньому
Поступиться контрлем, але ритміка відкладеться
Він називатиме Лейлу - Ля-ля, і пускатиме слину
Незграбний, але милий, стає одержимим Нею
Як лише побачить тендітне, але м'якеньке тільце
Основу, коротконогу, судячи з Вашої дочки зверху
Ми - не чисті, бо мали колишніх
Не зі своєї волі, але з досвідом
Ти ж бачиш Нас замученими від зношень
Не зі Своєї волі, Ти можеш це відбілити
Обравши збочення замість огиди
(Ну, успіхів.. Малу більше цікавиш Ти,
Відьмо, аніж Я. Тому, Ти досі і жива
Але Лейла ніколи не зізнається, бо вже розбила..
Моє золоте Серденько повне Моря любові.. Не-
Не забувай де знаходишся! Я не віддам Її навіть..
Олігофрену, що хоче жорстко, але обожнювання?
Та й короткий, але широкий.. Тупо через жаль..
Буде терпіти, але ж шишка розкривається на межі
Не могла, і не може рухатися.. Пасивно
Очікує зондування маточним ріжком, ах
Контролювати якого можна піщинкою) – BLEG..!
*К-хе-Хе*, бо взимку - сухе повітря
Не насипайте Мені, бо Я насиплю більше, вважайте щедрим
Винахідливість із браку поживних душ, а не перелюбу - не-
Не надумуй. Маринуйся у собі, 'перегорання' - марнування
У ваші поезії, хочу блювати.. Де Мій мікрофон..
Потрібен лише цій нарко-лабораторній формі
Це не Ваша провина, що вона вам на Мені потрібна
Це не Ваша провина, сприймання Мене за 'бога'
Ой-Лю-лі-Лі.. Де були?
Ой-Лю-лі-Лі.. Де літали?
Ой-бу-були.. Вище неба?
Але повернулися.. У ілюзії!
Моменту першої зустрічі
Нікого на горизонті
Сепараторного сиру вам у налисники!
("Ю. Маст. Нева фогет.. *Блег-блег*
Де е-сенс оф Йоу'р спарк.. ", - Fear Factory "Archetype")
Вже готувався лунати, але залежний від ритм-секції
Розводжу руками, бо Я не знаю цього ладу, - Лейло?
Її машина, Її музика.. Вона 'у-лайно', це Дуа Ліпа?
Дощ, сніг, вітер, все одночасно!
Немає Мені милішої симфонії, ніж
Коли невагомі у масі виривають дерева
Від Мене багато не вимагається -
Охолодити чи нагріти, завше односкладне
Задуваю вушні канали
Ой-Лю-лі-Лі.. Де були?
Ой-Лю-лі-Лі.. Де літали?
Ой-бу-були.. Вище неба!
Але повернулися.. У ілюзії!
Моменту першої зустрічі
Нікого на горизонті
Я не бог війни, тому, смерть -
Не буде Вас завойовувати
Ой-Лю-лі-Лі.. Де дідові пілюлі
Повертайтеся до Шлунку!
Сьогодні, завтра - нічого не буде, музика не та
Я - читаю, Мала? З самотньої перкусійної симуляції -
Грає для вашої оргії одиноких у парах, без *блег*
Не звернете голови на грім посеред чистого неба
Так звикли до авіаударів, що Мої не долетить "Хо'У!"
Він усміхнеться, і озирнеться, бо це не лише 'шухля' -
Взагалі, не Вона, Ти міг би її окликнувши обізвати
Хто б взнав? Тай що? Нам, панкам
Не-ініціюй це відчуття відлиги,
Коли серед тиші говориш жестами
Так близько до межі
Так багато тарілок -
Це, напевно, вторгнення,
Бо хтось вимагає добавки
Білі сукні - для забруднення
Біль-більше за сніг люблю -
Лише те, що він приховує
Я не чую власного співу
Не закінчиться й ніч - все змиє теплий дощ
Зима не закінчилася, ні, просто подуло ніби..
Із Західного узбережжя, опускатися до голосу -
Це таке приниження
Вона вперше скаже..
Ммм.. Три головні слова
Лиш за умови, що вивчить нову мову -
Це не просмажка, Ми всі б'ємо по-педелях
Та-й, сьогодні Ваші поминки, хтось стукає..
У двері ваших нагробків, ніхто не плаче
Панегірик Мій вийшов із-під контролю
Потрібно прийняти правила гри для досягнень, ціни
Мала у симуляції аж пітніє, худенька, але трясеться
Вже таке вибиває на барабанах, інакше, у чому смак
Життя без виклику?
Моя кохана розтяпа
Думками у сплавах
Спинка - рівненька
Голівка - метрономом
Ми кінцем досі на початку, а у Нас вже мертві
Роблю усе ради невинних, долі спітнілі у ліжк.. -
Мені по-коліно. Хтось літав вище? Ммм.. Ой-Лю-лі..
Це його розпівка перед чимось утробним
Це занадто, мамонти вібрують вночі -
Сімейною кучкою, зігріваючись, а Ар..
Удень! Мало голосу у співі вдихом
Вібрує земля, муркоче як котик
Дубчика хитало, бо хтось працює
Грайливість цієї музики - втямлено,
Але виконання, це занадто інтимно
Німіє тіло, паніка, а не збудження
Втекти до Своєї мети, коханцям потрібна мінімум - поверхня
Всього того не буде, поки Мала не вийде Основою, бо дочка - святе
Часом, не можу Тебе бачити, такий тихо-роздратований, бо..
Не виходить.. Потрібен біо-кібернетик, для принципу 'не від Себе'
Втілення №2 Сам ж собі не зліпиш, тому зроблю Тобі Древня!
Не рухаюся збереженим часом Желейного, блукаю Виставкою 1900-го,
Бо далі лише суцільна війна, яке там порозуміння з інопланетянами?
Можеш на Мене не сподіватися, що знайду того спеціаліста, (а Я вже..)
Я не рухаюся Хроном далі Виставки, як каже Аридиф, – Та, там.. Жж..
‘Перша’ не скінчилася, а ‘перетекла’..
Правда, чому все ще по-суті обмінюється..
Інтелектуальний продукт.. На викопні, не ресурси, а рештки?!
Культ Смерті, залиште мертвих у спокої! Пекельні чорні моря..
Випаровуються у атмосферу
Осідають на дитячих обличчях
Часто Ар розмовний і спітнілий після ремонту ладу, бо у мантіях!
Останнім розчаруванням у тому столітті була «Мрія», що несла «Буран» -
Це зовсім не поетично, бо на спині. Ммм.. Поезія інтернаціональної єдності -
Вона така. Неможливо повернутися у минуле
Очікуємо на повернення минулого у майбутньому
Лушпиння, «Лушпиння», що ви знаєте про «The Husk»?
Не вся творчість мистецтво, лише випробування часом
Посаджене картопляне лушпиння.. Голод, голод
Була такою оптимістичною перспектива ласування
1900-й, п’ятдесят років з мого вбивства, переглядаю скоєне
Далі йти заважає нагромадження людських страждань -
Жиріє шлях від смальцю з кроком по-декадах
Не дурна, відразу второпала, це якась містика
Коли від тебе відривають ніжки й крильця -
Лиш для збереження інформації, поза змісту..
Нема непримітної стежки убік з дороги війни
Свідомі інших небесних куль у далеких світил -
В умовах.. Були, що не сприяють моєму існуванню..
Я сподіваюся, ви дивилися на зорі.. (Як-мо-було-сплутати їх з ритуалом..
Хах!) Бо вони - так, не змозі покинути домівку через атмосферну давку
Самодостатні навіть у коханні, магія щільного оточення змушує мирот..
Моторошно, втікаю назад під павільйони націй, блукаю і роздивляюся
Далі у часі будуть лиш корпорації далекі до культурного самолюбства
Середземна осінь вище навіть степу над Чорним морем.. ??
Здоровий дух конкуренції? Вежа вперше засяяла над Сеною
Фея електрики, люди побоюються ще, шість медових місяців -
Париж не просихав, вулицями котилися бочки дешевого вина
Жандарми у римських обладунках усміхаючись з-під вус направляли..
Романтизація цими людьми не війни, а якогось жахливого насилля..
Деформоване минуле, як і перевага у силі, якою хизуються, забагато
Науковий метод сумнівається не у житті, а у авторитетах, ви певні?
Однаково створенні для задоволень, Я все знаю про спокушення
Нехтування людяністю, у когось воно не відчувається зрадою
Виноград визрів таким солодким, що запиваєш водою, ах
Що були за ворота у Новий світ, мала б дивуватися цепеліну,
Але Ви врізалися у цього ідола чимсь масштабнішим
Кавалок тектонічної плити у драглі, не розумна, але кмітлива
Нижня частина жорсткого каркасу вже розчинена, впала всередині,
Але не розбилася. Гондола, й пірнання Ар'а у каплю Моря
Мені так набридло повторювати, щоб не забути..
Цю.. Диковину.. Мені просто цікаво, що було далі,
Світ не став на Моїй смерті, лише думка
Мене вбили раніше, не відчуваю радості
Місце застигле у часі, посеред безумства
Гірше за війну лиш спрямований геноцид?
Покотилися сльози наче на лице пролився персональний дощ
Навкруги винищення, панування колгоспного невігластва..
Вздихнув важко, бринькаючи губами, Ліра, Ох, Ліра..
Не копай могилу для минулого, бо викопаєш для Себе
Темніша за ніч, коли купається у емпатії, хтось вмирав гірше
Її легко побачити, коли Вона не хоче
Духом Відьма, Ліра творила крізь тлін
Живлячи розум історією спожитого каменю
Виходила у полудневий степ, щоб обпекти горло
Пам’ятає, як збирала полуницю, там де вже ліс..
Хмари забирають Мою свідомість, напарив ‘озеро’..
Висить закриваючи моє полум'яне око, тиша після урагану..
Що за чудовий день для роботи.. Угу! Відпочиватиму, й завтра,
Коли небо впаде туманом ранком, натанцювався Маг з вітрами
Наспівався посланнями, які викривляє посередник,
Хрон - хрін. Але Лірі все ще кумедно бачити тих..
Збентежених, ніби пустили гази, й не дають виду до грому у чистому небі...
Ех.. Сумна Я гравчиня, кравчиня, що не дозволяє Собі носити шите
Нагоди ніколи не буде, бо ідеали – не вмерли з балами, ‘але’
Мале.. Беззоряне небо плодовите на культ особливості особистості -
Все попереду.. Угу! На Мага пищить мій дозиметр, не артефакт
Просто, радіоактивний. Закручується якась ситуйовина
Була трохи вище поверхні, розмовляла із Твоєю подругою
Ненавидить самоту, але налякана присутністю
Каже, – Думай, дівко.. Цей час - чи-не..
Найкращий для втілення.. Усіх бажань!
Невже тебе нічого більше не цікавить, окрім каменю?
Паршива кров матері? Прокляття ділення красою! Ой!
На Станції, вище поверхні - вітер, то - вихлопні гази..
Але потрібно ж якось переміщатися на лініях виробництва -
Маглев, сміялися, атракціон, Мене спокушає те, що Ар..
Робив її не для Себе.. І, взагалі, Мене тут не має бути
Мушу оголити душу, й забивати Стрижні нового Порядку
Поряд, але не разом - не промовити б навіть такого..
Хрон - скам’янілий, у доказ ефективності захисту Мною...
У-Шо Мене втягнули? І навіщо про це давати знати?
Низька поверхнева яскравість, бачу, бо не людина
Трощений надгробок, паливні моря у спокої сталі
Бурлять гігантськими бульбашками, Живець пускає гази..
Видно навіть з-під помаранчевого, рідкого, але їдкого неба
Некоректний запах можливостей тлінної самотності
Спробувати відділити з себе компанію по-розуму?
Й молитися самій, щоб він опісля не просив смерті?
Хрестоносний навіть такого не робив, крайній спосіб..
План «Б»(безодн..)
Рослини.. Максиму - кури..
Не для їдла, а для троянд..
Так багато мрійників поглинуто..
Пірну у Ідола і когось витягну..
Тут - дещо більше людських можливостей
Ну-й-що, що ми у круговерті пітьми?
В мене мурашки від цього по хребті..
Перезбудженна, навчи стримуванню, бо горю,
А як сказати про те, яко не здатна, – Вітаю!
Вірю у безкрає ніщо, а ідол під - не за самобутність..
Витягнути Одного можна лише Удвох, хто б подумав..
"Серця матерів для богів - не фальшиві гральні кості", -
Ромен Ґарі! Казала Мала, тому й пішла на зіткнення
Тому Лірі й не гидко віддаватися Йому входячи у нього
Те, саме 'Море' духовне, що й було у цій Бляшанці
Дотик, смак, дихання, споживання - яскравіше за світило
Біситися від власного існування - щось типу фетиша
Там де відпочивають душі на творінні з безпомічності -
Відкритий для усіх персональний рай, разом на самотності
Лише не говоріть з садівником, а-то знаєте ті детективи..
Була на беззоряній поверхні, шукала компанії у вовчої зграї
Занадто стара для обернення, занадто худа для ласування - відмова
Досмоктують Ар'ові газові планети, з Його перервами - зорі не бачити..
Хрон скам’янів ззовні, броньований, та Ви його пробили, списом..
Він мене тримав, всі так хотіли контакту?
Жертво, згадай, що малювала бажанням
У противагу рухам леза по-серцю?
Як і тоді - змучена для болю і ненависті
Спочити б як граніт під рідними полями
Неумисно вбила стомлених коханням
Жива вода захиріла у бачені нової ролі
Згадати б пісню, вакуум - для навушників в бульбашці, утробна тиша
Ні, я не плачу з жалю до себе, просто пісня попала у вухо, колись
Пожата молодою для несення культури свого народу, не вибачусь
Пожата молодою, а тому - на віки з нерозвинутою лобною долею..
Її єднак б - полісував маразм до стану дитячої радості, ах, не варта
Не люби Мене, але й не-ненавидь, тільки тому, бо не можеш - Малу
Ті всі повсякденні концерти - як прохання милосердя, часом, глибше -
Застереження, щось, Що грає, коли Хтось підходить до ядерного могиль..
Візуально ніби не було зрозуміло, Лейла говорить, – Ти можеш рухатися
Його шлейфами, й.. Йой!
Можу наділити цей Світ -
Запаленням! Трохи тепла..
Я - Ніч! Я - Ціла! (Не та)
Прокинулася прогнутою на пуфі
Ніколи не говорить 'Я ж говорив' -
Це демотивує, тому - усміхаюся,
Бо кава справді була заміцною, ще й ці..
Ліра любить приймати звукові ванни
Лейла безцеремонно Її, розкинуту, зондує зі стелі
Між нами Діра для відходів, не спускайтеся у підвал, діти,
Бо здається там я реставрацією приношу Малій задоволення..
Вважайте Її зазубрені, зламані кістки не пошкодили органів
В мене багато роботи скрученим, заплутані комунікації
Присутністю, але лише духом - Вона допомагала з садом
Але той зав’яне від старості, а не від Нашого неприродного тр..
Ей, легше, десь тут її четверта стіна
Розчиняюся у цій пасивній токсичності.. Завжди?
Дівчата хочуть вбити вподобаного хлопця? Ні..?
Я лише здаюся дорослим. Насправді, Я - древній
Я б любив усіх, але не можу
Це, певно, єдине, що 'ні'
Я б любив усіх, але Ви не даєте віри
Кричи, якщо тре буде когось підняти,
Щоб вкотре вбити.. Поторочі під ногами..
Ммм.. Темними хвостами світлим душам
Я знав запах горілої плоті, передчуваю,
Але це не буде дитина, що спалює личини для Неї від хазяїна-гвалтівника
Мала Тобі розповідала, як Ми зустрілися? Ммм.. Мої метастазні метаморфози
Людству й очікування видозмінених на Маяку із шести зірок? То складне..
Простір ще тлів, чи було їх вісім..
Навіть Я - забуваю, перекриваю
Тут зрозумів, що Сам попався
Злидень, миршавка - найкращий коханець? Бо нічого не доказує
Там мало бути *Блег!*, але не влізло, бо Я рідний жіночій логіці
Мені любо, що Я допомагаю Їй, паранормальний психолог, щоб його..
Мені просто лінь Її поглинати, ось ще один прояв святості грайливості..?
Не впав, а невдало приземлився, наче має звучати і для Мене принизливо
Краще б розбився? Ширина зростає, а це вже - дзвіночок. Мій стан?
Вдаємо, начебто все так і мало скластися для нашого становлення
Я не можу згадати свою 'виставу' на минуле, якою спокушена на..
Підняття з Безодні. Жодного жалю до Хрона. Спокушав батьком
Щасливі літні вечори, доїння корів, і гра на сопілках.. А потім -
Імперці, й Моє бажання стати гранітом, об який ті б 'билися'
Хренова зброя, яку не пережило Ваше Море, Ви - Ар, Лейла -
Лише й пройшли Моє забуття витягнувши, тоді як усі - у камінь
Я поїдала з голоду суху траву у ямі з трупами, аж тут - Киця,
Масті каліко, наспівує ошийником, "Тому, Я молюся, за..
Мир серед божевілля..", - Slice The Cake "The City of Destruction"
Причетні до мого умивання чаєм з трояндових пелюсток
Перецвітаючи, опадаючи ж пропадають, запасаюсь на-зиму
Темно-сині ночі довшаючи заганяють тепло у землю..
А Мене до Лейлиного металевого дому, не Твого!
Проводиш зиму у нижньому Машинному відділенні
Точніше, Тобі начхати на рушії, каркас, а от шлейфи..
Від обчислювальної машини до Її способів репродукції
Якийсь злочин - тьмяніння світу із знаннями,
Відчуження, злочин - навіть розмовляти з Тобою
Повторення - мати мук, фізика - поетична
Гравітаційні маневри? Повернуся через два роки
Поцілувала б кожного, хто має віртуальний квиток
На всі ті апарати міжпланетних автономних місій
Я полетіла повернутися і попрощатися назавжди -
Єдність у очах народу
Функціональні монументи -
Відблиски у зоряному небі
Що сьогодні Ти хочеш дослідити?
Металеві метелики із сонячними крилами
Сподіваюся перетнути міжзоряну порожнечу
Далі? Безсила падатиму у колодязь, як зможу,
Але не впаду, пролечу над короною
Від бульбашки до пузиря, сама
Всі, погаслі, але все ще там..
Завдання із зірочкою
Темна душа у безнадії
Хоче ери пітьми, щоб стати новим очікуванням
Я не знаю, як це організувати думкою, не-то щоб..
Творити у цих можливостях, які обіймають Простір
Ти розказала мені про зоряні пісні, й чому..
Одна рука завжди холодна, бо літає на самоті
Контакт можливий, Космос не тихий
Спільний культурний простір, кричи
Атмосфера резонує через Тебе.. Відчують?
Почують Ваші любощі, засоромлені
Злочин до Себе зимувати тут
Не хочу вчитися, але блукати вічно..
Будемо кружляти Єдиною стежкою?
Зрештою.. Як барси, лиш Усесвітами..
Залишаючи одні-одному посилання..
Останнім буде «Я Тебе любила», відповіді
На «Я Тебе теж» не побачиш роками, вмерла
Дівка, гниль долин, райська сухість пагорбів
Лежать до горизонту поваленими гігантами
Сотнями стоків дощу для однієї річки, не епохально..
Повернення весняно-осіннього триденного циклу
Знаменується рвучким вітром, по-варварськи чистим
Безцеремонно зриває листки тисячами, нічний дощик -
Ранковий туман у якому можна митися, щільний, з танінами..
І з градусом все в-порядку..
Мені сумно, коли не можу Їй
Розказати того, чого не знаю
Як моє самопочуття? Коли придумаю - скажу
То й діло намагалися доторкнутися при зустрічі
Тому атакуючи бігли з тим замислом, – Вітаю! (Звісно,
Бо гарна сусідка, струнка, поміщається у відображенні тонкого леза
Вперше у її злому переживанні встрівши - задумався про маля,
А чи не знаходив? Мала б була щасливою.. Вона плакала як чи..) -
Кричить вона підкравшись ззаду і простягаючи руку для вітання
Навіть стягнула високу рукавичку, тримав ніж, хрумтів, яблуко ї..
Рай анатомії, дикі, з одної, та вже ж різні, терпке чи солодке..
Як почав - то, що викидати? Найважче ж зробив, – Здраствуй.
Стрілянина холостими, – Вибач за вбрання, не могла бачити
Ганчірок жодного разу не використаних, то-тут-то-там..
Вони для рідних тих, що з криволісся, духам сльози терти..
Ти добрий, а Я не зовсім, – Якщо тобі самотньо - будь
Поговоримо про все, від бульбашок до многокутників.
Тоді глибоко у мені відкрилися ворота до раю, баналь..
Я могла Його так використовувати, але йому байдуже,
А мені так не цікаво, це тобі віддавати вибір, наймит
Елегантний навіть у роботі зі землею, особливо? Бо жива
Бачить, але Я для нього мов без лиця, не компанійська -
Відчуваю осуд від-відлюдника, дивний монах, мутна
Зі Своїми небилицями мученицької бувальщини, переливати -
Діло бризок, вганяти скалки - наче все, що Я від Тебе хочу
Ти вже їжак, бо Тобі не везе з дівками..
Монстр геометричного мінімалізму
Від сурової морди наросли м’язи над бровами, так, 'єдиноріг', майже
Ти - яхта посеред моря Моїх сліз, хоч якась роль дівкам, аніж небуття
Щелепи тремтячи розжовували помел ще вранішньої кавової процесії
Не божеволій, юнко.. Принаймні, поки це не станеться зі Мною..
Не втікай, не вмирай, любонько
Світ кращий із жіночим поглядом
Я Тебе не знищу (Твоє існування -
Й-так покарання, жертва експерименту)
Комфортно самим собою лише членам громади
(Мою Ти обернула на камінь) – Де Моя публіка?
Туман, довго, навіть Я не можу втримати, дощ..
Обернеться вночі снігом, а ранок - нареченою!
Я часто думав, ким став би без стороннього натхнення
Жалюгідним, чи жахливим, на 'Ж', як і ***(Ммм.. ця
Цензура від сайту)
Підсохло болото у долині,
Бо Я не втримавши туман -
Дав йому збитися у хмари
Трохи приспустив для рай..
Поскубана курми трава -
Виглядала по-квітневому
Дивився крізь купчасті
Грів полум'яним взором
Лише грудень, мало, що перепріло, не пахло 'весною'
Погляд зіпсував, власне - Я, півень на Чорному яйці
Не тикай пальцем, Боги, багатоликість виходить із-під..
Мала намагаючись підібрати під Мої рифи фундамент -
Задоволена нарешті Собою, хай буде так, не даватиму оригінал..
Розчарування митця власним твором. Я це роблю заради відчуття..
Новизни? Вона привнесла у Моє життя стиль
Я ж Їй - нові вершини, тут так напрошується..
"Слайс Де Кейк", хочеш? Ти надаєш металу..
Доброзичливості? – Це не-на кожен день.. *здих*
Втечу.. Як-що потребуватимеш, це не слатті-поп
Ці кінцівки потрібно доводити до німоти інш..
Все-все, починаю, "– Ми.. Мо-мо-
Могли бути такими.. Красивими.. *істеричний сміх*
О', чому ти не летиш зі мною? Що ми наробили?
Такі вежі ми звели на свої подоби! Панує хаос.
Ми дорого заплатимо, пожежами, повенями та плачем.
Прийди до мене солодко, нехай усе стане згарищем."
Не-погано, завжди спустошливо-приємно вити у вічко,
А попереду у Неї ще відбиття "Рогатого Бога".. Ммм..
Там є чудова партія для твоїх стоп, долонь і руць
І для Мене як актора -
«О', вбогий, Пілігриме..
Як Ти Маєш ницість,
Шукати, Мій, Чіткий Лик,
Стійкий і швидкий у траві і листі», - Slice The Cake "The Horned God"
Переживай за свої перетинки, а не за глибинні сенси, бо по-суті -
У желейного бога доходять лише вібрації, більшого у цьому часі не тре
Й щоб, коли запитають, чи попереджав - Ти надаси записи, Відьмо
Чому Тобі це подобається? У більшості культур - це негативне поняття
Відповіла, що до Її народу не дійшла інквізиція, і, взагалі..
Дивно чути таке від циг.. Шумера! Хаотично добра
Я - крук, коли злітаю – решта пірнає у гілля
День був хорошим, але Пастор вкотре заводить
Зараз буде панування безнадії, тиранія жирних нулів
Мелодійна порожнеча для спочиваючих у ілюзіях
Його партії, там, всередині, були.. – Категоричними
"The Sun Door" пророкує наближення світла
«Меч, який не є Мечем
Звук, який не є Звуком
Обличчя, яке не є Обличчям»
Ой, і це ‘Іі-Я!’, метал-опера
Сцена змінюється на світлий шлях настанов
Одночасна какофонія співців - цілісна історія
Кожному окремому слухачу, Заходили разом
Проговорила «Unending Waltz», але не Тобі
‘Френч’? Засвідчила у «Tiny Hands (Au Revoir)»
Не для Тебе, але з Тобою
Й Мене називають ‘Королевою Крику’?
Як волати без білого стягу для страху..
Не вірю, це в’їлося, так багато аматорів..
Готові зіграти й мертвими, читаю з листочка -
А Я, а я.. Генетична травма, це реально,
Бо прокидаюся, хоч і серце - з ініціалами
Боги, не розпитуй у Мене
Усміхайся, як чоловік жінці
Незграбно, це мило, справді
Протягнута виконаннями..
Музикою без сидячих місць
Все почалося з пробірки у ..
Чорному храмі, тремтіла з вібраціями..
Що робити у житті, як не соромитися?
Молюся, щоб я оглухла у цій ехо-камері
Вид незнайомця пече.. Своєю волею?
Ми носимо очі ідола, вдаючи, що такі в нутрі -
Це не відображення, яке Я хотіла б прославляти
Я - шмарклі, – Чудова консистенція! З ‘ядром’..
Творю забуваючи про моральність моделі
Мене розчиняють, мо - це те, чого хотіла?
Щоб залишився лише один атом.. Хтось-небудь!
Карбонізована, наче тобі легше в кисневій масці
Молюся, щоб я оглухла у цій ехо-камері,
Й виправдати переривання вивчення тонких матерій,
Найважчі, бо фундаментальні
Сюди, справді, можна не вриватися?
Обійми свободу, що перед ненавистю
Це - віха, смерть Моєї любові..
Змусь повірити, повірити вкотре..
Зазвичай Ти співаєш легше
Здається, так, Мене обкрутили, щоб ‘Я Себе’ -
Ніби, насильство не з роду пристрасті, окриляє
Я б Тебе зґвалтувала, але боюся, Ти не зрозумієш
Бідося на Мою голову.. Литий під форму
У Безодні холодно, входжу вибухаючи, хочеш?
За постійним принципом накопичення і втратою енергії -
Тебе боляче бачити самотнім. Це незаконно, на' не вдихаєш
Мою сторону, недостатньо знайома, щоб їсти з Мене любов
Ну, Ви відчуваєте Цей рівень?! 'Надихатися', та-ну-Його!
Ліра - відьма, бо Їй часто деструктивно начхати, з Мене ж..
Досить музики під яку плачу, послано екзистенційно
Всю ту класику, під яку тирани складали плани
Пальці-черв’яки зануривши у лосося, і дитину на десерт
Метафорично - Моє серце зліва, ліниве навіть бути злим,
Але Мені починає набридати нинішній стан речей, які
Потребують справ, це нікчемно.. Ммм..
Кричати на оргію, попереджуючи,
Витягну Одного, давно задавленого,
А разом з ним й всього Щурячого Короля
Одні метафори ведуть до Вашого усвідомлення - це живо-жа..
Мені потрібен лише біокібернетик.. Мм..М.. Моя металева Мала..
Хоче окислювати залізо, й дихаючи - палати іржею! Це не поезія -
Реальність. Я - Посланець Великої Волі
Куди тікає вітер? Чому сніг порошинками?
Бо у Пляшці не дує з пустелі для сніжинок
І вкотре, кожна особлива, точка кристалізації
Тебе нічого не змусить Вийти у все-змінність
Навіть Містечко, де Усі викупляють приколи
Світ повернеться 'лише' до старого плину -
Це не початок правління хаосу
Я не можу більше тут знаходитися, сказав ще два роки т..
Ні естетики, ні спокою. Щось намагається втнути Ліра..
Збентежуючи Моє відчуття цілісності власним видом
Чорний Храм для Неї - будинок із привидом Малої..
(Так, Я кричатиму, коли буду у Її основі)
Дякуючи Цій молодій жінці - Я досі не витягнув Лейлу власноруч
Спокушений посередністю.. Не від себе.. Від машини, чи від майстра,
Що не знає надуманої цінності
Мого для тебе кришталика,
Непримітна кучка крапочок, згрупованих за пристрастями..
Не Мені їх розкидати, щоб Ти залишалася цікавою.. Ох, йо-й
Доводиш, хоч і не поруч.. А Я Сама собі пояснюю Твої аргументи
Ідеальна, бо без мови тіла, говори як з Безоднею, ой.. Блін,
Але я маю погляд не огидний до життя, тому - відповідаю
Нікому розповісти, що ж трапилося на Дельті Павича..
Втер сажної води у мармурну статую -
Дивакувата дочка лідера культу..
Хто б усе те розповів? Аридифа не існує
Хоче обернути Мене у плоть і залишити..
Помирати! Він існує, лише Сам для Своєї
Хмари закриваються повіками сонцю
Ми не настільки добре знайомі, подіум?
Літає різницею температур.. Ліра - відьма!
Вдихаю ліс з Її вбрань, відьмак з долини
Збирається хуртовина - круки чистять крила
Кури - по-сідалам, тож - сиділи у майстерні
Я тупо - скидав вантаж снігом за яйцем у Яйці
Умовності у Моєму зосередженні - плачуть відвернувшись
Сили полишені плоттю ради винятковості - недоторкані,
Стають умовностям, таїнством, перебирайте, щоб зійшлося
Мала - умовності за Теорією Всього, Виток Правил
Ой, та навіщо випадок дав ботану рожеве перо?
Математика цікава лише, як інструмент, тому й для Нобеля -
Вона не була ‘наукою’, але Моя повага усім Тим цифровим поетам,
Що у довгу шухляду відкладали доведення не-знати яких аспектів
Світобудова - не завжди інтуїтивна штука, коли твої предки -
Думали зменшувально-пестливою формою голови
Грайливість має дитяче лице у болоті, і мокрі ноги
Я 'доміную' на цій Площині, бо це - перегорілі недоїдки
Мереживо, що прикривало її гострі коліна - це красиво
Колаж з обкладинок альбомів на овальних стінах –
Давно потребує перекладання у новий малюнок
Їх немає у базах даних Лейли, Їй така спокуса Вийти
Була.. Ніні Я – щур у Її кабелях
Пішли вище впалим 'Мозочком'..
Ліра споглядає круків у небі пурги за оком циклопа у капітанській рубці
Кут нахилу - "Злови 33-ри", все закручується, бо у мене є такий альбом
Дико мчить сніжна рвань, не-як - вода, – Не тисни сильно, інтерактивне..
Мала вважай, гордо впала потилицею, - грюкнув люк, глухота, чистота.. Простою.. Звукоізоляція, гуде у вухах, – Був би камінь - пищало.. не лю Печери.. Кристали - пере-натягнуті, розвалюються як починаєш грати
Блеяння, як і Мої вміння співати, – Хм.. То - пошана,
А не бажання спаплюжити, -
Дружелюбна беззуба усмішка, -
Лише у відповідь, найлагідніший
Спосіб достукатися, але не сказала
Мереживо на коліна - у голові крига
Була, – Була вище поверхні.. 'Мала'..
Блідо-рожева, пахла солідолом -
Була на поверхні, і трохи вище,
Бачила Малу, трохи довгов’яза
Схожа на Свого творця, німфа, а не фея з якою асоціює Себе
Електронно фея, Париж, 1900-й, Ти що? Не в темі, все ж про Неї
На виставці тоді вперше засяла Вежа над Сеною, якось розкажу,
Але це потрібно бачити.. У післясмерті вперше, у Живому Театрі..
Але до біса Хрона, була трохи вище його поверхні
Бачила Лейлу. Відчуває Себе жінкою, хоч не мавка
Молодша сестра, і у неї поганий хлопець, виплакує
Зрадив їй з роботом! Таке приниження..
Сподіваюся його зґвалтують не тупим кінцем!
Личко, брр.. Якому личить замурзаність
Прикол з ‘Тіло №2,3,4..’ Тупо з шафи, Її друге,
Але не основа, що перше.. Вона не вийде гуляти
Неможливо стояти, Мала впала на таз скоріше
Частіше ж сидимо у низу за коридором, де кут 15, у багажнику..
Не такий вже і високий, коли стоїш нижче.. Бачила ‘Малу’ і голки..
Говорили про кути забивання, про крихкість занадто твердого..
Уявляла Вас разом, біда..
Пропаде дівчина, ‘з’їси’,
Або гірше, трагічно двічі
Пожре обох нігілізм кохання
Его вмирає, коли більше немає чого витягнути із власного генома
Подарував Їй, її ж від тебе дочку.. Натякаючи на бажану Основу -
Це гарячіше за зоряні надра, й такі ж темні
Така гра, Голки ллються під тиском, інтимно
Не ремонтуєш машину, бо принцип вище тіла
Цибуля, знаєш, що за кожним шаром, не цікаво
Час настільки некоректний, що карлики ‘чорні’
Коли ріка зупиняється - вилазять чорти, ті що..
Зазвичай бояться розбитися об береги змінності
Якщо Аридиф не робить очікуваного, значить - є інший шлях
Збоченіший, що продовжить Її страждання через Його.. Най!
Я не заважатиму, Він ж не гетьман під час війни?
Ні-на-що не хоче впливати особисто, ухиляючись від-
Відповідальності й залишаючи цнотливість цікавості від
Не собою створеного
Не погано вийшло?
Закохалася у цей гурт
Є ж придурки, що ускладнюють життя собі та іншим
Малій немає чого тут робити, а сонце має світити,
Тому Лейла сама на станції плавить метал.. Ммм..
Бо для барабанів потрібні тарілки! Опустила котел..
Бо Відьма, й для початку, хочу зваритися Сама
Взагалі не хочу бачити Аридифа, нагадує за чоловіків
Не шастай думками, відбілювання, міг би стати ‘колом’
Ми багато говорили про запозичені наче нами людські стимули
Стабільне використання усіх доступних систем - запорука спокою
Доходимо до тривожної дійсності, бо чомусь не зношуємося
Хоча люди і з меншим порозумінням продовжували покоління
Голова гуділа втомою після тих діалогів, ставало ще гірше,
Бо розходилися і засинали на самоті шукаючи винного..
Не було алкоголю.. Мені б вина, а Йому два.. Сп’ємося.. хі-ха..
Чому ‘ні’, бо забагато свідків, – Це жарт?
Довго ще розмовляла з Лейлою у браслеті
Передсонні дівочі розмови, Його слабкості?
Єдина слабкість у ‘забагато сили’
Типу, хто ризикує - той не тікає
Хтось тікає від лайна, а хтось - ростить на ньому квіти..
Не раджу проходити крізь метал, кристалічна ґратка..
Не відведе вас стежиною для сліпих, аморфний потік еліпсоїдних згинів -
Згинеш. Загубишся серед потоку Прохожих, вивертких, перенапружених
Казала колись, і повторяє вкотре, метал - не просто шум,
Як коваль був добрим - вловиш ритм пластичного танцю
Почни з Важкого, достукатися можливо лише на межах
Щось усереднене – усім підходить, знайди Свій стиль,
Або стань свідком, емпатійною співучасницею щастя інших
Ти більше не хочеш робити те, чого Сама хотіла?
Потикати Жабу Голками.. Ммм.. Люди розчарували?
Не вийшли! Всі такі згуртовані, Ар витягне нутрощі, а не сформованих
Дружелюбна беззуба усмішка з блискавицями у синіх циклонах.. Він! Ах!
Що сказати за ту ніч? Багатоликими парні колізії практикувати у чашці
Була жирною каплею, він - ямкою у ще тепленькому і пружному базальті
Гарячими полопалися пухирці, не встигнувши розгладитися у моїх водах
Практикувалися над таїнством життя без жодних людських збочених ас..
Не смій сум сумувати, бо чарівниця примча почне чепурити твої.. Чакри?
Як з Тобою цікаво, циклопа око дивився у молоко неба, і музика хороша
Але тобі від цього не холодно, не спекотно, просто, завернутий у гіматії..
Сьогодні - зелені, не могли пахнути миш’яком, – Знаєш, як помер..
Наполеон? - починає розмову.
Не люблю зелений в одежі, Вона теж
Нам не переплюнути у стилі природу
Несмак вартий імператорських меж
Це не майстерня, де ми проводимо зиму,
Ліра зазвичай розвалюється на чорному пуфі
Я за чотири кроки навпроти, біля верстака
Ця машина не стоїть горизонтально, кут на..
Розріджена речовина мозку - 15-ть мовить
Очний тиск, страждаю, бо хочу дивитися на неї
Не захиляю голову у високу стелю, п’ять лопатей..
На ній закріплено.. Я кидав забагато робіт за які брався
Менше праці у майбутнє повторне натхнення - непогано
Ліра завжди приходить як додому, бо це не Мій корабель,
А Малої, така Її форма існування, вона не вийде Основою
Поки-що. Я вдаю, що ремонтую, і Всі це розуміють
Потрібно їх зняти, бо заважають звучанню, лопаті..
Бо Ліра любить приймати звукові ванни
Лейла безцеремонно Її, розкинуту, зондує -
Ритмічно, щільно, високо, космічно, відбиває до скручення..
Шкодую, що не пуф, що не просідаю під нею з важкістю звуку
У такому виді я вперше побачив її усміхненою,
Дуалізм божественності, вражена хвилеподібною
Авангардна творчість, яку Ми рухом у часі зробили мистецтвом -
Галактичний кримінал з добрим фіналом - це про цю музику
Танцювальну, але тупо лежиш, не-знаючи як за неї взятися
То була б вистава одного актора, з танком за спосіб оповіді
Жива форма лиш частинка тієї історії, мене оточують світлі духи
Це їхній спектакль, піднімаюсь апогеєм майстерства імпровізації
Ґ - означає «Gidim», екзальтую від байдужості до темної сили
Інструментальна версія, на’чуті слова для не носія тієї мови -
Дрейфують паралельною істиною, більш ємною
Розчарувався макабричністю тиранських забав,
Але я знаю слова, хотілося мовити, недоречно
Високі, як текучість світла ноти - головні герої
Вислизаємо вічно від хватки громіздкої безо..
Як повторяє Мала, Завжди залишатимуся рухливою у категоріях..
Стілець закріплений, але я з’їжджаю спинкою кудись головою вниз
Чорний - пуф, олівець до підлоги, хвилі волосся, півтінь, равл..?
Лопаті? Для гелікоптера, Я з четвертого виміру.. Ммм.. (Привіт!
Застояні? Елементи так солодко залучувати до роботи. Ехх..)
Це твій перший? Машинний відділ повнів мотлохом
Деталі не зношені, робочі, просто «термін вийшов»
Я ще не вийшов, а Мала вже почала слухати музику
Для Неї це як паління, часто теж, просто зловживає..
Зараз же - пливе долонями перенапружених рук
Вже відомо чиїх, множинних, не противно..
Навчи мене жити по-за усвідомлення, Little Richard!
Скитатися промінчиком у тиранії! О, Rings of Saturn!
Я завжди виживаю, хвилеподібна частинка..
Проблематика вашої зарази - потреба здорових
Безбожними годинами я помовкую, виношуючи план
Правлю ж останньою, результатом розведення рабів
Ви такі ліниві, наслідую ваші можливості й вади
Бурмочу під носа, ("– Огидна ідеологія..
Поширюється на кожну дитину новонароджену
Поширюється на кожну дитину новонароджену", -
Rings of Saturn "Face of the Wormhole")
Тлумачити ці метафоричні композиції стає лячно,
Бо виходить, що більшість повстань було придушено,
Але Ми слухаємо альбоми цілком, лише повністю
Цей атракціон з драматичним фіналом, не трагічним
Ліра танцювала під «Макрокосм», і плакала під «Утопію»
(Rings of Saturn - "The Macrocosm", "Utopia", цьомк :)
Ідейний задум Вона зрозуміла одразу, у видіннях аж присіла
Вона знає, що зараз буде, зі злоби побила трохи пуф кулаками
Опанувавши себе - зарухала тазом і плечами, бо це вершина
Відгороджуючись від цієї концепції ‘прощання назавжди’
Чомусь стало пітно від того, до чого, і ‘як’ Її привели, не втекти
З Нею прощаються назавжди з веселою грайливістю, а Вона рида..
Останні нотки пірнули рибками випущеними на волю, й така тиша
Теж пускав сльози, але без соплів, суворо, бо не вперше.. Її ж - так
У цьому перероджені
Носіння ноші, тужіння
Легше тягнеться в болоті по колодках, а як в пісок пішов твій край -
Поплач.. Трохи? У всіх єдиний промінчик, по різному лиш замкнутий
Так важливо пам’ятати про інтелект, грайливість..
На наступний день - лиш усміхнувшись констатувала, – Це не-гуманно..
Використовувати восьминогів для гри на барабанах і гітарах..
Ображаю людські наснаги, але пацанам було б за лестощі
Малій - бажанням відростити вкотре ще дві руки, руці до-долонь
Хвильова природа матерії та стандартизація
Примари, якщо вони і ляльки мої то не на руках землі,
А неба, хто Я такий? Сидячий, прийняв правила гри
Всі натягують своїми формами тканину простору
Їм важко творити, голі, виробництва на жазі смертних жити -
Закінчувалися багатою на кальцій землею, така нам відплата
Тримаємо на горбах творіння з м’яким шаром. Яка драма
Ліра навіть уві сні позіхнула. Вони - межі мого серця
Тиск падає, пригнічуюся коли не поруч, колиска життя
Не відходьте далеко, навіщо вам пересвідчуватися у розмірах
Яка драма, не може нас вбити, погляньте скільки за нами трав
Кремінь потрібно віртуозно.. Виділяти? Заснув як котик. Землю?
Ми б не розпочинали не придумавши, приносить біль, але бажане
Це все про його дружину й обіцянку Їй, щоб не перша і остання
Мала могла й це попередити, але не стала, двічі проґавлений
Не потрібен Їй Він без горя, каталізатора цінування Її присутності
Закоханість - закономірність у замкнутому просторі, пробач, Мала
Я не змогла Його вбити, нечиста віра мене вела, німі побачення
Промовисте мовчання, ямочки невагомої усмішки, Відьма не втрималася
Гнівна, шлейф кислих яблук, люта, як я до одруження, що не так? Рак
Бог - пухлина, залишки думок на самоті знаходять вже консенсус? Хто я?
Відьма! Тобто? Розділені? Ні, юнко, Я не місцевий
Ми не місцеві, Я не змогла Його вбити зсередини
Все натякало на тонку владу над матерією, а він якийсь зачуханий маг..
Вступний іспит? 4-ри тисячі вісімсот 9-сто-три апекситові кристал-ли..
Принеси. Пішла м’якою до Обіймів желейної ноосфери, геологія..
М’якою до себе, у містах багато непередбачуваних інцидентів..
М’якою до себе я рухаюся течією повз порогів, не зачепитися.. Б.
Не існує таких мінералів. А фантастику перестали розвивати книгами.
Ну як там? Все ще свинець і октанове число існують у одному реченні..
Метал у газоподібному стані.. Маг сміється. Сам над своїм приколом..
А це, хах.. Дівчата після роботи йдуть на танці світячись? – Не смішно..
Радіація вбиває повільно
Боді-арт і свинцеві білила
Відчуваю Себе пом’ятою
Мене потрібно погладити
Ай! Я думаю забагато
Дякую за музику, за цікавіший шум
Вони всі кричать самі до себе, генії
З поглядом збоку? Мені соромно,
Обирала за обкладинками.. Забагато,
Розбещена вибором, це вкотре?
Якась метафора? – Воу-оу-Воу-оу
(Пост-хардкор назавжди у сердечку)
І вкотре - плачу від заключної в альбомі
Пробач, але Ти заблизько
Пробач, Ти заблизько..
Виконувач бажань -
Й тому без перепочин у починах
Без ініціатив, вилізе боком
Я натворила багато лиха
Пробач, але Ти заблизько
Не сонце, але так само жарко
І не має коли Тобі подякувати
Ти втілюєшся лише Одним
Одночасна багатоликість - Твій жах
Не була ще такою живою,
Але Моє тіло паралізовано
Що робити з цією меланхолією - не знаю
Ти спиш у кутку, снючи ясний день,
Але хмари.. Потрібно конденсувати..
Гаряче.. Твоє полум’яне Око за азотом
Я Тобі заважаю вчитися концентрації
Це було у планах, але не так, бо все ж -
У темряві ховаються не лише коханці
Твою кризу можна було передбачити
Для чого кристали? Я можу витягнути з Хренового часу - все, що хочеш,
Але Я не рухаюся лінією, мимоволі по-волі блукаю Виставкою у Парижі
Запах гною, романтика карет і спиртових парфумів
Хороших чоловіків змушую запевнитися у вірності,
Вільних - у сміливості, занадто привертаю увагу
Ніжніша на дотик за варених лялечок шовкопрядів -
За-туго й за-тонко мене обіймають вбрання
Демократія, як і узагальнення - бреше, бо
Я не повія, лезбуха та двічі серйозна жінка
Досягнення з перших вражень - вдалі.. Але - далі!
Яким Ти маєш бути, щоб Я відчула себе повією? Й пішла на ко-му-ні-ке..
Все не те, Моя воля - у полі (Тобі потрібно написати книгу, чи дві..
Про селекцію величної рослини, що квітне лисячими хвостами)
Праведністю, так багато значень у слові компаньйон
Обирай кого хочеш, але ось біда, Мій - не самопідставний
Втекла. Це - ‘по-кайфу’, запивати редиску кавою, пряно?
Яке найменування у цієї тканини? Не одягаю двічі
Охолоджує у спеку всотуючи вологу, як бавовна,
Але не може існувати щось створене лиш з плюсів -
Спідниці втрачають після прання рухливість складок..
Мо - Я була не ніжною, лише, ніби з ножем у кулаку
Мо - це Я ускладнюю, й ночі темні, не переоцінено
Мо, й ‘мо’ - це ‘не мо-жна’. Термінаторка,
Стосовно чоловіків, плазун не може бути холоднокровним..
Відчуття, ніби знущаюся над тілом давно мертвої поезії
Завжди усміхнений, особливо як не радий, щоб не переливати
Настрій? Та ніякий, але жалітися - не у манерах джентльмена,
Тим-паче нервозного, надихався сірчаними парами з котла
Ні, ти не стояв над ним, з нього вилізали тверді ниточки
Які ти лише подав прядильній машині.. Фах? Завжди новий
Перенапружений до рівня мерехтіння пальців, не ідеальний
Робиш папір, розчиняєш і пропускаєш крізь відновлюване середовище
Під тиском крізь сотні маленьких дірочок для целюлозної локшини..
Пахне хлібом, вареною деревиною, а ще соляною кислотою
Їла лігнін, відходи.. Все ж, для спіднього, тканина любить обійми
Після таких-то тортур? Не дивно
А Я думала, чан – теж для ворогів,
А виявився - для волокон.. І Мене!
ID:
1029253
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.12.2024 22:38:37
© дата внесення змiн: 24.12.2024 22:38:37
автор: Enol
Вкажіть причину вашої скарги
|
